Чим відрізняється приватний виконавець від державної виконавчої служби?

Якщо судове рішення не виконується боржником самостійно – на допомогу прийде виконавча служба. Вона покликана забезпечити примусове стягнення в повному обсязі. Інститут приватних виконавців було запроваджено, аби полегшити навантаження на державну виконавчу службу, а рішення суду виконувалось вчасно, зручно, без тривалих черг.

Органи виконавчої служби діють за спільною правовою основою функціонування, мають однакові обов’язки, дотримуються визначених законодавством принципів законності, незалежності, справедливості, відкритості виконавчого провадження. Проте різняться своєю компетенцією.

В приватного виконавця вона дещо обмежена. Він не має повноважень виконувати рішення:

– адміністративного суду чи Європейського суду з прав людини;
– в яких передбачено дії з майном державної або комунальної власності;
– які потребують конфіскації майна;
– що стосуються відібрання і передання дитини, регулюють побачення з нею;
– про виселення чи вселення фізичних осіб;
– коли боржниками є держава, її органи, НБУ, органи самоврядування на місцях, діти, недієздатні чи обмежено дієздатні фізичні особи;
– якщо в ролі стягувача виступає держава або її органи;
– якщо примусова реалізація майна юридичної особи-боржника заборонена законом.

В цілому ж вимоги приватного виконавця такі ж обов’язкові до виконання. В першу чергу це стосується накладення арешту на кошти та майно боржника, його опису, вилучення та реалізації. Він має власну печатку, рахунок в банку і не потребує узгодження власних дій. Тоді як державному виконавцю в цьому випадку складніше.

Попри впровадження приватного інституту, на даний час в Україні переважає чисельність працівників державної служби. Кількість приватних виконавців становить лиш 2% загальної чисельності. Однак статистика свідчить, що ефективніше рішення виконують саме вони.