Під час укладення кредитного договору, його учасниками є дві сторони: кредитор та позичальник. Під час судового розгляду, вони називаються позивачем та відповідачем. Виконавець та нотаріус – це треті особи. А сторони виконавчого провадження – це стягувач та боржник.
Стягувачем у кредитних спорах на стадії виконавчого провадження найчастіше є кредитор або колектор. Боржник може бути стягувачем в тому випадку, якщо він виграв суд з оскарження виконавчого напису і після цього звернувся до виконавця, аби повернути кошти, які на підставі цього напису з нього встигли списати.
Боржником на стадії виконавчого провадження, яке було розпочате на підставі судового рішення про стягнення боргу є позичальник. Фактично, він стає боржником з моменту першого прострочення платежу, але поки факт порушення зобов’язання не зафіксований в судовому рішенні, з цим визначенням можна поспорити.
Сторони виконавчого провадження не є незмінними. Особливо це стосується сторони стягувача. Кредитний борг може бути предметом купівлі-продажу. Якщо якась фінансова установа викупляє заборгованість, то щоб стати стягувачем у виконавчому провадженні, ця установа повинна звернутися до суду. Це називається заміною сторони виконавчого провадження.
Також боржник та стягувач мають право брати участь виконавчому провадженні через представника за довіреністю чи через адвоката.