Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора ТОВ “ЄАПБ” на суму 35 853,61 грн. про стягнення заборгованості в повному об’ємі

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Мінгазова Р.В.
при секретарі Демко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 35853,61 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 14.08.2011 між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 90969953000, підписанням якого погоджується з викладеними у Правилах споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків. Згідно з умовами договору кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил.

26.06.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 274, у відповідності до умов якого АТ «Укрсиббанк» відступає, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату передати грошові кошти в розпорядження АТ «Укрсиббанк». Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 274 від 26.06.2024 Реєстру прав вимоги позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 35853,61 грн., з яких: 20639,90 грн. заборгованість за основним боргом, 15213,71 грн. заборгованість за процентами.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути заборгованість з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 13.01.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

14.02.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що позивач не надав доказів перерахування коштів відповідачу, у зв`язку з чим у позові має бути відмовлено. Крім цього зазначив про те, що згідно до кредитного договору кредит мав бути повернутий не пізніше 14.03.2013. З огляду на зазначене відповідач вважає, що позивач звернувся до суду із пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

25.02.2025 від представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої він просить суд позов задовольнити в повному обсязі та спростовує заперечення відповідача проти позову. Зокрема вказує на те, що 30.03.2020 розділ Прикінцеві і перехідні положення ЦК України доповнено п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганню поширення корона вірусної хвороби (Covid-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину». Також з 17.03.2022 розділ Прикінцеві і перехідні положення ЦК України доповнено п. 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії». Враховуючи вищезазначені норми позивач вважає, що строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом ним не пропущені.

При цьому вказав, що строк позовної давності заявлених позовних вимог до набрання чинності вказаних законів не сплинув (не зазначаючи в той же час, коли саме настало прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання). Додатково представник позивача пояснив, що відповідно до умов кредитного договору кошти надано клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки вказаної клієнтом. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитодавця, у зв`язку з чим позивач не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею. Також позивач не має можливості надати суду виписку з особового рахунку, оскільки не є банківською установою. Натомість відповідач як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування йому кредитних коштів. При цьому власного розрахунку суми заборгованості за кредитом відповідачем суду надано не було, так само як і належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його адвокат по кредитам у судове засідання не з`явились, у відзові просили про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

14.08.2011 між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 90969953000, відповідно до умов якого сума кредиту за договором становить 2457,81 грн. (а.с. 6-7).

Відповідно до пп. 1.2, п. 2 договору повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з Правилами (Договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк». Підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеною у Правилах споживчого кредитування (оприлюднених в газеті «Голос України» № 85 (5085), 13.05.2011 із усіма змінами і доповненнями), пропозицією банку надати позичальнику споживчий кредит на умовах, встановлених у цьому договорі та Правилах споживчого кредитування. Правила споживчого кредитування, після підписання сторонами договору, стають його невід`ємною частиною.

Згідно п. 1.1 договору надання кредиту здійснюється у термін не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п. 4 договору позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів щомісяця, відповідно до Графіку платежів (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 14.03.2013. Розмір ануїтетного платежу становить 185,00 грн. (п. 5 договору).

У відповідності до п. 7 договору процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,1 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,01 % річних.

Нарахування процентів здійснюється в порядку, передбаченому в п. 1.3 Розділу І Правил споживчого кредитування.

Згідно анкети-заяви про надання споживчого кредиту від 14.08.2011 ОСОБА_1 просив АТ «Укрсиббанк» надати йому споживчий кредит строком на 19 місяців в сумі 2457,81 грн., а також надати йому додатковий кредит кредитну картку максимальною сумою ліміту додаткового кредиту 50 000,00 грн., максимальною процентною ставкою за додатковим кредитом 40 % річних, строк дії ліміту кредитування 24 місяці (з можливістю продовження на новий строк за рішенням банку). Однак вказана анкета-заява містить наступне застереження: «Цим підписом я відмовляюсь від можливості отримання додаткового кредиту (підпис) ОСОБА_1 » (а.с. 9).

У відповідності до п. 13 договору про надання споживчого кредиту № 90969953000 у випадку позитивної кредитної дисципліни позичальника за договором банк може надати позичальнику додатковий кредит кредитну картку, шляхом встановленого кредитного ліміту кредитування на картковий рахунок та випуску платіжної картки до цього рахунку на умовах цього договору, Правил споживчого кредитування та Правил (договірних умов) відкриття та комплексного розрахунково-касового обслуговування банківських рахунків фізичних осіб в АТ «Укрсиббанк». Для відкриття карткового рахунку позичальник подає відповідну заяву.

Згідно п. 13.2, 13.3, 13.6 договору у разі наявності підстав для надання позичальнику додаткового кредиту кредитної картки, банк надає позичальнику разом з кредитною карткою повідомлення про надання додаткового кредиту, яке є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказується номер карткового рахунку, фактично встановлений розмір ліміту кредитування на вказаному рахунку, фактично встановлений розмір процентної ставки, строки та умови дії пільгового періоду, розмір процентної ставки в межах дії пільгового періоду, строк дії ліміту кредитування, дата розрахунку процентних платежів, дата платежу, перелік та розмір комісій банку за здійснення операцій з використанням кредитної картки, та інші умови кредитування. Максимальна сума ліміту кредитної картки становить 50 000,00 грн. Максимальна процентна ставка за додатковим кредитом становить 40 % річних.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 90969953000 від 14.08.2011 за період з 26.06.2024 по 30.11.2024 становить 35853,71 грн., з яких: 20639,90 грн. заборгованість за основним боргом, 15213,71 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 11). При цьому вказаний розрахунок містить лише визначення розміру суми боргу за тілом кредиту та за відсотками — без вказівки помісячного розміру нарахованих відсотків, належного до сплати тіла кредиту, фактично виплачених боржником сум, тощо (а.с. 11).

26.06.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 274, відповідно до умов якого клієнт відступає, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених договором (а.с. 12-15).

Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 35853,61 грн. (а.с. 15).

Отже у справі, що розглядається, предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням кредитного договору. При цьому зі змісту вказаного договору передбачено можливість надання позичальнику суми кредиту в розмірі 2457,81 грн., а також додаткового кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, в тому числі, договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у передбаченому законом порядку набуло право вимоги до відповідача за вище вказаним кредитним договором.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитними договором належним чином не виконав, отримані кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 35853,61 грн., на переконання позивача згідно статей 526, 1054 ЦК України з відповідача підлягає стягненню заборгованість у вказаному розмірі, яка підтверджена розрахунками позивача та відповідачем не спростована.

На підтвердження укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та розміру заборгованості позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до матеріалів справи долучено: копію договору про надання споживчого кредиту та додатку № 1 до нього (графік погашення заборгованості), копію анкети-заяви про надання споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, який містить лише визначення розміру суми боргу за тілом кредиту та за відсотками — без вказівки помісячного розміру нарахованих відсотків, належного до сплати тіла кредиту (щомісячно), фактично виплачених боржником сум кредиту та відсотків, тощо.

При цьому у відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує на те, що він не є банківською установою та у нього відсутня можливість надати суду виписку з особового рахунку відповідача, докази на підтвердження видачі боржнику кредитних коштів. Будь-яких клопотань про витребування доказів позивачем заявлено не було.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При ухваленні рішення суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77-78, чч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач — є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач — для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі № 235/499/17 зазначено, що аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Всупереч вказаних вище положень діючого законодавства позивачем не долучено до матеріалів справи належних, достовірних та неспростовних доказів заявлених ним позовних вимог.

Так, до позовної заяви долучено копію кредитного договору, який передбачає можливість отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту в розмірі 2457,81 грн. строком до 14.03.2013, а також умовна можливість, на підставі відповідної заяви, отримання додаткового кредиту шляхом встановлення максимального кредитного ліміту на кредитну картку в розмірі до 50 000,00 грн. строк на 24 місяці з можливістю його продовження. Разом з тим, до позовної заяви не додано як доказів звернення ОСОБА_1 з заявою про відкриття карткового рахунку, згідно п. 13 Договору № 90969953000 від 14.08.2011, так і доказів видачі кредитної картки, дати її видачі, строку її дії, повторної видачі кредитної картки та продовження дії ліміту кредитування, не вказано взагалі суму отриманих відповідачем кредитних коштів, не визначено, чи було ним здійснено будь-які погашення за кредитною карткою, не вказано розмір відсотків за користування кредитом.

У відповідності до договору про надання споживчого кредиту встановлено, що його невід`ємною частиною є Повідомлення про надання додаткового кредиту, яке повинно містити всі вище перелічені відомості. Проте такого повідомлення до матеріалів справи не долучено. Крім того, невід`ємною частиною кредитного договору є також Правила споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк», які також не долучені позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, згідно наданих матеріалів не виявляється можливим встановити факт отримання відповідачем ОСОБА_1 додаткового кредиту у вигляді встановлено кредитного ліміту на кредитну картку, його розмір, розмір заборгованості, період її виникнення, та інші обставини справи, які мають істотне значення для вирішення її по суті.

Окрім викладеного, до матеріалів справи позивачем долучено розрахунок заборгованості, який містить лише визначення розміру суми боргу за тілом кредиту та за відсотками — без вказівки помісячного розміру нарахованих відсотків, належного до сплати тіла кредиту (щомісячно), фактично виплачених боржником сум кредиту та відсотків, тощо.

Зі вказаного розрахунку неможливо встановити, з чого саме складається така заборгованість із боргу за основним кредитом (2457,81 грн.), чи також і з боргу за додатковим кредитом.

У відповіді на відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилається на те, що строк позовної давності заявлених позовних вимог станом на час звернення до суду не сплинув. Проте не зазначив, коли саме виникла заборгованість, коли відбулось останнє погашення за кредитним договором, тощо.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є необґрунтованими, безпідставними та в їх задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі.

Оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідача у спорі, а суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову по суті, доводи, викладені у відзиві відповідача стосовно застосування судом позовної давності, судом не перевіряються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, інші аргументи відповідача, визначені ним як підстави заперечення проти позовних вимог, не мають вирішального значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 27, 141-142, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.В. Мінгазов