Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора КБ “Приват Банк” на суму 57 179,37 грн. про стягнення заборгованості в повному об’ємі

Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора КБ “Приват Банк” на суму 57 179,37 грн. про стягнення заборгованості в повному об’ємі

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Категорія: суд з Приват Банком

31 серпня 2021 року

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за Кредитним договором б/н від 23.05.2014 року урозмірі 57179,37грн., а також стягнути з неї судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що відповідно до укладеного Кредитного договору б/н від 23.05.2014 року, відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування.У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на 08.12.2020 року,відповідач має заборгованість у розмірі 57179,37грн. Оскільки позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, Банк був вимушений звернутися до суду з даним позовом для стягнення заборгованості в примусовому порядку.
10 червня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача ОСОБА_2 зазначає, що в анкеті-заяві б/н клієнта Банку від 23.05.2014 року процентна ставка не зазначена. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.05.2014 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Враховуючи викладене, вимоги банку в частині стягнення заборгованості за процентами задоволенню не підлягають. Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором б/н від 23.05.2014 року зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту не є первинним документом. Роздруківки, які були надані позивачем в якості виписки з особового рахунку відповідача, не містять будь-яких реквізитів, містять інформацію з різних карток та не містять підпису посадової особи, як сформувала таку виписку, а також печатки установи, якою така інформація надається. Така виписка оформлена з порушенням вимог документообігу, не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам, які висунуто до офіційного документа, а тому не може слугувати доказом у справі. Таким чином, доказів розрахунку заборгованості, з яких вбачається конкретний період нарахування, вид нарахування, підстави та порядок такого нарахування суду не надано. Вказує, що із виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач вніс на рахунок коштів у більшій сумі ніж отримав, натомість внесені кошти було зараховано в рахунок сплати пені за прострочку за кредитом, процентів відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахованих у необумовленому сторонами розмірі, відсотків за використання кредитного ліміту, щодо яких відсутні докази про досягнення сторонами згоди. Вказані безпідставно стягнуті банком кошти слід зараховувати в рахунок повернення відповідачем безпідставно наданого кредитного ліміту. Вважає, що у відповідача відсутня заборгованість перед банком. Враховуючи викладене, у задоволенні позову просив відмовити.
У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 05 липня 2021 року, представник позивача ОСОБА_3 зазначає, що заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку, складають Договір про надання банківських послуг. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. На підставі поданої заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов), ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п.1.1.1.62 Умов), яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач (п.1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) у заяві. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 7 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Вказує, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна». З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають, належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Стосовно правомірності зміни кредитного ліміту зазначає, що умовами договору визначено (п.2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Звертає увагу, що протягом дії кредитного договору відповідач неодноразово користувався послугами «Миттєва розстрочка» та «Оплата частинами», що вбачається з виписки по рахунку, які призвели до збільшення розміру тіла кредиту. Отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач належним чином умови договору не виконує, чим порушує свої договірні зобов`язання. Зазначене призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на сьогоднішній день не погашена. Також 08.04.2017 року, 05.09.2017 року відповідач за допомогою кредитної картки скористався сервісом «Оплата частинами». Оскільки під час списання чергового щомісячного платежу по оплаті частинами відповідачем було використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту. Зауважує, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому було надано виписку по рахунку, яка формується банківськими комплексами та підписується представником Банка, довіреність якого міститься в матеріалах справи. Банківська виписка має статус первинного документа. Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Враховуючи викладене, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача Кіріченко В.М. не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав до суду клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги позивача підтримує і просить задовольнити їх в повному обсязі. Справу просив розглянути без участі представника позивача.
Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше її представник ОСОБА_2 надав заяву, в якій просив розглянути справу без участі сторони відповідача, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають в повному обсязі по наступним підставам.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
У судовому засіданні було встановлено, що 23 травня 2014 року між позивачем і відповідачем був укладений Кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з умовами якого, відповідач отримав від позивача кредитну картку із встановленим лімітом кредитних коштів.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з договором про надання банківських послуг до його укладення.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з довідкою «Про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки», оформленої на відповідача (договір б/н) позичальнику був встановлений кредитний ліміт 500грн., який в подальшому було збільшено до 25000 грн. та 13 травня 2019 року зменшено до 0 грн.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, випустивши і надавши відповідачеві кредитну картку із встановленим лімітом кредитних коштів, яку (картку) останній отримав і використав кредитні кошти у власних цілях.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Проте, у порушення умов договору і чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим, згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 08.12.2020 року становить 57179,37 грн, яка складається з наступного: 45802,90 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 45802,90 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11376,47 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно ч.4ст.263ЦПК України при виборіі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи позовні вимоги судом враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 23 травня 2014 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 травня 2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин (23 травня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, суд вважає, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23 травня 2014 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків.
Також не знайшов свого підтвердження факт наявності простроченого тіла кредиту, яке позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, оскільки доводи позивача ґрунтуються на положеннях Умов та правил надання банківських послуг. З норм частини першої ст.1054 ЦК України слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, фактично є відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти. Таким чином, судом враховується, що заборгованість за простроченим тілом виникає у разі невчасної плати за користування кредитом, яка повинна бути передбачена кредитним договором, та не є сама по собі складовою тіла кредиту, а являє собою фактично штрафну санкцію, що застосовується у разі неповернення банку кредиту у термін, передбачений договором. Як уже було зазначено, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, не містять підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23 травня 2014 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, така сума є складовою його повної вартості, однак не є сумою, яку фактично отримав у борг позичальник, відтак не підлягає стягненню, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 1 вересня 2020 року по справі N 293/599/19-ц.
Крім того, судом враховується, що з часу встановлення відповідачу кредитного ліміту до 08.12.2020 року відповідачем за розрахунком позивача загалом було погашено заборгованість за кредитним договором на суму 322500,83 грн (311968,20+10532,63).
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням всього вищевказаного в сукупності, суд вважає необхідним відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі.
Крім того, оскільки позивачеві відмовлено в задоволенні його позовних вимог в частині заборгованості за кредитним договором, то судові витрати також не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 207, 526, 527, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Самсонова