Рішення щодо стягнення з ТОВ “ФК” Онлайн Фінанс” безпідставно набутих коштів у розмірі 31 662,51 грн

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“26” червня 2024 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Прокопчук Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни, про стягнення безпідставно набутих коштів,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») на користь позивача безпідставно отримані за виконавчим написом нотаріуса грошові кошти в сумі 28 329,55 грн. та з відповідача приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. грошові кошти в сумі 3 332,96 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14.11.2023 року у справі визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 11650, вчинений 12.03.2021року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості в сумі 28 329,55 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили. В межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3, відкритого з примусового виконання виконавчого напису № 11650 від 12.03.2021 року, приватним виконавцем стягнуто з позивача на користь відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 28 329,55 грн., а також стягнуто з позивача витрати виконавчого провадження та основну винагороду приватного виконавця на суму 3 332,96 грн. Оскільки виконавчий напис нотаріуса рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, стягнуті з позивача грошові кошти відповідачем підлягають поверненню, як безпідставно отримані, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

05 червня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до свого провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни, про стягнення безпідставно набутих коштів, розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк.

Представником відповідача приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. – Весеньовим Є.В. до суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує в частині вимог про стягнення з неї витрат виконавчого провадження, вказуючи на неправомірність такого стягнення, та просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. (рішення ЄСПЛ по справі «Мельник проти України»)

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, 03.06.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису № 11650, вчиненого 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 28 329,55 грн., стягнуто витрати виконавчого провадження та суму основної винагороди виконавця та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

07.06.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату божника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.

14.11.2023 року рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 11650, вчинений 12.03.2021року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості в сумі 28 329,22 грн.

28.09.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису № 11650 від 12.03.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., з підстав повного стягнення з боржника заборгованості, витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця.

За даними Довідки, виданої приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. від 24.05.2024 року № 30465 в ході примусового виконання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованість у розмірі 28 329,55 грн., на користь приватного виконавця витрати виконавчого провадження у розмірі 500,00 грн. та основна винагорода приватного виконавця 2 832,96 грн.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Згідно висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18: «з урахуванням того, що виконавчий напис за реєстровим номером №4180 визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, підстава, на якій відповідач стягнув з позивача 442 426,24 грн. відсутня, суд касаційної інстанції погоджується з правильним висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до державного бюджету України.

Виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Як зазначено вище, здійснення особою захисту порушеного права шляхом застосування кондикційного позову можливе лише за умови наявності підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача відповідне майно (у тому числі грошові кошти).

При цьому для правильного застосування статті 1212 ЦК України необхідно установити факт абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

У даному випадку стягнення з позивача на користь приватного виконавця Чупис Т.П. грошових коштів у сумі 3 332,96 грн., а саме 2 832,96 грн. – винагорода приватного виконавця та 500,00 грн. – витрати виконавчого провадження, пов`язане зі здійсненням приватним виконавцем примусового виконання виконавчого документа.

Підставою для виникнення у боржника обов`язку зі сплати таких витрат є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого державний виконавець виконує обов`язки, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження».

Будь-які дії чи бездіяльність приватного виконавця під час виконавчого провадження НОМЕР_3 позивачем не оскаржувались, постанови незаконними не визнавались.

Судом встановлено, що 28 вересня 2023 року виконавче провадження НОМЕР_3 було закінчено у зв`язку із фактичним виконанням виконавчого документа у повному обсязі.

Як зазначено вище, за змістом частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Водночас виконавче провадження НОМЕР_3 було закінчено у зв`язку із фактичним виконанням виконавчого документа у повному обсязі, у тому числі і за добровільного сприяння цьому боржником, що виключає факт абсолютної безпідставності набуття приватним виконавцем грошових коштів як витрат виконавчого провадження.

Таким чином, судом ураховано, що при виконанні професійних обов`язків, визначених законодавством України, приватний виконавець виконавчого округу Черкаськох області Чупис Т.П. не мала передумов для звільнення позивача від сплати витрат виконавчого провадження, такі витрати стягнуті з позивача відповідно до положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», тому вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення витрат виконавчого провадження як безпідставно набутих коштів задоволенню не підлягають, що відповідає правовому висновку, наведеному Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями цивільного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 28 329,55 грн., стягнутих приватним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3, – оскільки виконавчий напис нотаріуса від 12.03.2021 року № 11650, на підставі якого проведено оспорюване стягнення, рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, тому відсутня підстава для подальшого проведення такого стягнення, а стягнуте за виконавчим написом підлягає поверненню позивачу.

Інші кошти, а саме 2 832,96 грн. – винагорода приватного виконавця та 500,00 грн. – витрати виконавчого провадження, що в сумі складає 3 332,96 грн., дійсно не були отримані відповідачем ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», однак позивач, як особа, якій завдано збитків у результаті порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування стягувачем ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», але на підставі ст. 22 ЦК України, та вказаний висновок підтримано постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у справі №357/7293/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що при подачі письмового відзиву на позовну заяву відповідач приватний виконавець Чупис Т.П. адвокатом Весеньовим Є.В. Договір про надання правової допомоги від 07.06.2024 року, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу у справі, фіксований гонорар за яким становить 10 000,00 грн.

За даними акту виконаних робіт від 10.06.2024 року № 1, підписаного сторонами Договору, загальна вартість виконаних адвокатом робіт оцінена у розмірі 10 000,00 грн.

Доказів оплати приватним виконавцем Чупис Т.П. гонорару адвоката до матеріалів письмового відзиву на позовну заяву не долучено.

Проаналізувавши вищедосліджені докази, ураховуючи суму пред`явлених до відповідача Чупис Т.П. вимог, обсяг виконаних адвокатом робіт щодо вивчення матеріалів позовної заяви, судової практики та складання письмового відзиву, суд визнає доведеним понесення відповідачем витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 07.06.2024 року на суму 3 000,00 грн., яка є співмірною сумою щодо обсягу наданих адвокатом послуг та складності розглянутої справи.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни, про стягнення безпідставно набутих коштів, – підлягає до часткового задоволення.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням задоволення позову та звільнення позивача як учасника бойових дій від сплати судового збору, суд присуджує до стягнення з відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 526, 610, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни, про стягнення безпідставно набутих коштів – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696, м. Київ, б-р В. Ради, б. 34, офіс 511) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) безпідставно отримані за виконавчим написом нотаріуса грошові кошти в сумі 31 662 (тридцять одну тисячу шістсот шістдесят дві) гривні 51 копійку.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ 42254696, м. Київ, б-р В. Ради, б. 34, офіс 511) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни (РНОКПП НОМЕР_2 , м. Черкаси, вул. Смілянська, 118, офіс 308) витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26 червня 2024року.

Суддя: В.І. Галаган