Рішення щодо стягнення з ТОВ «ФК «Аланд» безпідставно набутих коштів у розмірі 4 391,20 грн

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого – судді Вову С. В.,
при секретарі судового засідання – Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» та приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича, про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» та приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави у розмірі 5 049,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 16 грудня 2020 року Рівненським районним судом Рівненської області винесено рішення щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «АЛАНД», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., та визнано виконавчий напис № 3796, який вчинено 05 лютого 2020 року, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року вказану справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

08 квітня 2024 року відповідач ТОВ «ФК «АЛАНД» отримав копію ухвали від 09 березня 2024 року, приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко С.П. отримав ухвалу від 09 березня 2024 року – 15 квітня 2025 відповідно, що підтверджується зворотніми рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач ТОВ «ФК «АЛАНД» відзив на позовну заяву не подав.

Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко С.П. 30 квітня 2025 року направив відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Під час примусового виконання виконавчого напису, стягнуто із заробітної плати позивачки кошти у розмірі 5 049,14 грн., з яких 657,94 грн. витрати виконавчого провадження та основної винагороди та 4 391,20 грн. – борг на користь ФК «Аланд», які були перераховані приватним виконавцем на користь відповідача. Посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №201/1311/19, вважає, що основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуті на підставі відповідних постанов приватного виконавця від 16.04.2020, які позивачем (боржником) не оскаржувалися у порядку встановленому чинним законодавством, не скасовані та дії приватного виконавця щодо винесення зазначених постанов не визнані протиправними.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд встановив, що 21 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С. П. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника – ОСОБА_1 , у рамках виконавчого провадження № 61856286 щодо примусового виконання виконавчого напису № 3796 виданого 05 лютого 2020 року.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року у справі №570/2851/20 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3796, вчинений 05 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» (код ЄДРПОУ 42642578) заборгованості в сумі 14 136, 99 грн. та 300,00 грн. за вчинення виконавчого напису.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року у справі №570/2851/20 набрало законної сили 19 січня 2021 року.

Відповідно до довідки про здійснені відрахування та виплати Комунальним закладом «Тучинський геріатричний пансіонат» Рівненської обласної ради від 02 лютого 2021 року №01-04/44 за постановою від 21.04.2020 ВП №61856286 виданою за виконавчим написом №3796 від 05.02.2020 у період з 01 квітня 2020 року по 30 вересня 2020 року включно із заробітної плати ОСОБА_1 відраховано на користь приватного виконавця Сідоренка С.П. кошти у розмірі 5 049, 14 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи – набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї – якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі – потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Вказана правові позиція, викладені у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність – обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Суд враховує ту обставину, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3796 від 05.02.2020 року.

Таким чином, оскільки підставою для набуття коштів відповідачем ТОВ «ФК «АЛАНД» був виконавчий напис № 3796 від 05.02.2020 року, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, то і відпала підстава для утримання ним коштів у сумі 4 391, 20 грн стягнутих з позивача у межах виконавчого провадження № 61856286.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ФК «АЛАНД» підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 4 391, 20 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про стягнення з приватного виконавця Сідоренка С.П. солідарно суми грошових коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, то суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги, оскільки у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, а також усталеної практики Верховного Суду, зокрема викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №201/1311/19, – основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуті на підставі відповідних постанов приватного виконавця від 16.04.2020, які позивачем не оскаржувалися у порядку встановленому чинним законодавством, не скасовані та дії приватного виконавця щодо винесення зазначених постанов не визнані протиправними.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ «ФК «АЛАНД» також підлягають стягненню судові витрати в розмірі сплаченого судового збору сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» та приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича, про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301; код ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 4 391, 20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301; код ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. В. Вовк