Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Сазонова Олена Миколаївна на суму 14 941,11 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Вердикт Капітал” таким що не підлягає виконанню

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“28” жовтня 2024 р.

м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді- Аліної С.С.

за участю секретаря судового засідання Могили А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазанова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазанова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис № 10048 від 28.09.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 14941,11 грн.

Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором №6003431447 від 10.07.2014 р. з додатками та додатковими угодами укладеним між AT «АЛЬФА – БАНК», (правонаступник ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») та ОСОБА_1 . Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача. Нотаріус зазначену обставину не перевірив і незаконно вчинив виконавчий напис, у зв`язку із чим виникає необхідність визнати виконавчий наш таким, що не підлягає виконанню.

Позивач вказує про те, що при оформлені виконавчого напису представниками ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису та відповідно документів, що були надані нотаріусу. Заборгованість яка значиться у виконавчому написі не дає можливості зробити висновок щодо правомірності її нарахування.

Позивач вважає, що його законні права та інтереси порушені, оскільки виконавчий напис нотаріуса є незаконним та таким, що не підлягає виконанню.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23.02.2024 року відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23.02.2024 року зупинено стягнення по виконавчому провадженню №67554953 від 17.11.2021, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової ОМ №10048 від 28.09.2021 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 14941,11 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином про причини неявки суду не повідомив.

У судове засідання представник відповідача – ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином про причини неявки суду не повідомив.

У судове засідання третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазанова Олена Миколаївна не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У судове засідання третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та інших учасників процесу, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що даний позов є обґрунтованим, є доказаним, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено про те, що 25.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною зроблений виконавчий напис зареєстрований в реєстрі під №10048 відповідно до якого з ОСОБА_1 стягнути на користь ТОВ “Вердикт Капітал” (код СДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5 Б, IBAN НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Південний», МФО 328209), (надалі – “Стягувач), заборгованість, що виникла за Кредитним договором № 600343147 від 10.07.2014 року з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між Акціонерне товариство “Альфа-Банк” (правонаступник ТОВ “Вердикт Капітал”), код СДРПОУ 23494714, та ОСОБА_1 (надалі – “Боржник”), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – Невідомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце роботи: невідоме.

Правонаступником усіх прав та обов`язків AT “Альфа-Банк”(код СДРПОУ 23494714) за вказаним кредитним договором є ТОВ “Кредитні Ініціативи”(код СДРПОУ 35326253) на підставі Договору № 1 про відступлення прав вимоги від 21.06.2016 року, яке уступило отримані права та обов`язки Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА” (код СДРПОУ 41264766) на підставі Договору № 2019-1КІ/ВЕСТА про відступлення прав вимоги від 26.12.2018 року, яке уступило отримані права та обов`язки Товариство з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” (код СДРПОУ 36799749) на підставі Договору № 16-01/19/1 про відступлення прав вимоги від 16.01.2019 року.

Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 року по 20.07.2021 року.

Сума заборгованості за Кредитним договором №600343147від 10.07.2014року,становить 14941,11гривень (Чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок одна гривни 11 копійок),з яких: 3%відсотки річних за період з 16.01.2019року по20.07.2021року в сумі -11164,61гри.; інфляційні збитки за період з 16.01.2019 року но 20.07.2021 року в сумі – 3 276,50 гри.

17.11.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Баталіним С.С. на підставі виконавчого напису №10048 виданим 28.09.2021 р. зробленого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було відкрите виконавче провадження № 67554953.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України “Про нотаріат” порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України “Про нотаріат” визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України “Про нотаріат”).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України “Про нотаріат”).

За результатами аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі N 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України “Про нотаріат”). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України “Про нотаріат” у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено главою 14 Закону України “Про нотаріат” та главою 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України “Про нотаріат” та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, у абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості згідно з Переліком. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 (справа №466/6825/14ц).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6- 887цс 17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року, справа № 310/9293/15, провадження № 61-154св18.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру заборгованості зроблено відповідачем одноособово, без повідомлення позивача про наявність указаної заборгованості.

Представник відповідача не подав до суду докази про підтвердження отримання вимоги позивачем, а неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно поінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги відповідача.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представниками відповідачів не надано суду жодного належного та допустимого доказу який би спростував доводи викладені позивачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Згідно ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 908 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазанова О.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16,18 , 22, 23, 1167 ЦК України, Закону України “Про нотаріат”, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазанова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №10048 від 28.09.2021 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за Кредитним договором № 6003431447 від 10.07.2014 року.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2024 року.

Суддя: Аліна С.С.