Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Категорія: виконавчий напис нотаріуса по кредиту
21 жовтня 2021 року року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого – судді – Крупінської С.С.
при секретарі – Остимчук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінпром маркет», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, –
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.
Свої вимоги мотивує тим, що 09.10.2012 року між ним та ПАТ «Платинум Банк» укладений кредитний договір №480/4756АСLAPT4 згідно умов якого надано кредит в сумі 16 700 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 17.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №2564 про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінпром маркет» (яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Платинум Банк» та у подальшому ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія управління активами» згідно договору відступлення прав вимоги) заборгованості за період з 18.06.2013 р. по 17.07.2020 р. за кредитним договором №480/4756АСLAPT4 від 09.10.2012 в сумі 9 365,28 грн., в тому числі простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6031,40 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією – 1299,36 грн., заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею 1984,52, а також 50, 00 грн. за вчинення виконавчого напису, що підлягають стягненню з боржника.
Вважає, що нотаріусом не було здійснено відповідну перевірку наданих заявником документів, зокрема повідомлень про наявність заборгованості перед будь якими банками та фінансовим установами, оскільки повідомлень чи поштових відправлень від нотаріуса та стягувача ОСОБА_1 не отримував.
Про існування даного виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.. позивач нічого не знав, до моменту, коли по його місцю роботи були надані поштові відправлення з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09.04.2021 в межах ВП 65087359, прийняті головним державним виконавцем виконавчого округу Новоград Волинського відділу державної виконавчої служби Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Пінчук К.А.
Також зазначила, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 року, тоді як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною Постанову КМУ № 662 в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, пункт 2 змін. Ухвалою ВАСУ від 01.11.2017 року вказана постанова залишена без змін. Таким чином, станом дату вчинення оспорюваного виконавчого напису перелік документів № 1172 діяв у редакції за якою стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів зазначеним Переліком документів не передбачений.
Вважає, що дані обставини в сукупності повністю виключали для нотаріуса факт безспірності її заборгованості перед ТОВ «Фінпром Маркет», а вчинення виконавчого напису на підставі п.2 Переліку документів № 2564 було неправомірним.
Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просив задовольнити позов.
Позивач в судове засідання не прибув, представник позивача – адвокат подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримав, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про визнання позову.
Треті особи – приватний нотаріус та приватний виконавець в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, заперечення щодо позову не подавали.
За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали даної справи, приймаючи до уваги позиції сторін, суд приходить до висновку, що існують всі підстави для задоволення даного позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 17.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №2564 про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінпром маркет» (яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Платинум Банк» та у подальшому ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія управління активами» згідно договору відступлення прав вимоги) заборгованості за період з 18.06.2013 р. по 17.07.2020 р. за кредитним договором №480/4756АСLAPT4 від 09.10.2012 в сумі 9 365,28 грн., в тому числі простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6031,40 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією – 1299,36 грн., заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею1984,52, а також 50, 00 грн. за вчинення виконавчого напису, що підлягають стягненню з боржника.
09.04.2021 року головним державним виконавцем виконавчого округу Новоград Волинського відділу державної виконавчої служби Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Пінчук К.Абуло винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65087359, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно зі статтею 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
З огляду на вказане, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданих стягувачем документів згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Із оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст. 87-91 Закону України “Про нотаріат” та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
«Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Постанова апеляційного суду набрала законної сили з моменту її проголошення і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року була залишена без змін.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оспорюваний у цій справі виконавчий напис вчинений нотаріусом 17.07.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
З огляду на те, що укладений кредитний договір шляхом підписання заяви, який був наданий Відповідачем (стягувачем) приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то суд вважає, що приватний нотаріус Остапенко Є.М. вчинив оспорюваний виконавчий напис на підставі документів, які не відповідають передбаченим Переліком вимогам до документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника (у редакції на час вчинення виконавчого напису), що свідчить про недотримання ним порядку вчинення виконавчого напису та умов щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Також, суд погоджується з позивачем, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» про безспірність заборгованості та на те, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
Протилежного суду не доведено та під час розгляду справи не здобуто.
Відповідно до положень частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Із оспорюваного виконавчого напису видно, що на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №41-К від 06.10.2017, право вимоги отримало ТОВ «Фінансова компанія управління активами», далі ТзОВ «Європейська агенція управління активами» на підставі договору факторингу №20/ФК від 09.07.2020 року, №20182407-1/2 від 24.07.2018 року, якому в свою чергу передав ПАТ «Платинум Банк» на підставі договору факторингу №20130619-Г від 19.06.2013 року та відсуплено право вимоги за кредитним договором № №480/4756АСLAPT4 від 09.10.2013 року.
Однак, матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника ОСОБА_1 про заміну кредитора в зобов`язанні та відповідних договорів про відступлення прав вимоги.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що нотаріусом порушено процедуру вчинення виконавчого напису. Оспорюваний виконавчий напис вчинено за договором, за яким стягнення заборгованості не може провадитись у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, за вимогами, які не є безспірними, з порушенням процедури повідомлення боржника про вчинення виконавчого напису, а відтак вимоги позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та доведеними.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Як передбачено ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір»
Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то відповідно позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в розмірі 454 грн. 00 коп..
Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінпром Маркет” на користь ОСОБА_1 50% понесених ним та документально підтверджених витрат по сплаті судового збору в сумі 454 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст.15, 16, 18, 256 ЦК України, Законом України “Про нотаріат” від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76, 82, 141, 142, 200, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2564, вчинений 17.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» боргу за кредитним договором №480/4756АСLAPT4 від 09.10.2012 року.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн. 00 коп.
Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області повернути позивачеві ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору в сумі 454 гривні 00 копійок за квитанцією №241 від 30.07.2021 року.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідних положень» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання:, Волинська обл., Луцький р-н, с.мт Торчин, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха буд. 9-а, офіс 204; Код ЄДРПОУ 43311346).
Повний текст рішення суду виготовлено 21.10.2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду С.С. Крупінська