Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Личук Тарас Володимирович щодо стягнення боргу у сумі 18 579,42 грн. на користь ТОВ «ЄАПБ» таким що не підлягає виконанню

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Мельник В.В.

розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 19.09.2023 року і мотивований тим, що 26.12.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. за реєстр. № 6858 був виданий виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за період з 07.05.2020 року по 30.11.2020 року в сумі 18579, 42 грн.

Оскаржуваний виконавчий напис був пред`явлений до примусового виконання.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. від 17.02.2021 року було відкрито виконавче провадження № 64545824 з виконання вчиненого 26.12.2020 року за реєстр. № 6858 виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості в сумі 18579,42 грн.

05.07.2023 року приватний виконавець звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позивач вважає, що вимоги стягувача є неправомірними, сума боргу спірна, нотаріус порушив процедуру вчинення виконавчого напису і Закон України «Про нотаріат», Постанову КМУ від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Позивач просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.12.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. за реєстр. № 6858 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за період з 07.05.2020 року по 30.11.2020 року в сумі 18579,42 грн. Також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Судом вчинені наступні процесуальні дії.

19.09.2023 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 19.09.2023 року було забезпечено позов ОСОБА_1 та зупинене стягнення у виконавчому провадженні № 64545824.

В судове засідання представник позивача адвокат по кредитам не з`явилась, надала заяву про розгляд справі у її відсутності. Просила задоволити вимоги позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно, належним чином. Відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 30.03.2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 001-01501-300311 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно з яким банк відкрив держателю картковий рахунок в національній валюті, оформив та надав держателю картку платіжної системи Visa, пін-код до картки, здійснює обслуговування держателя на умовах, викладених в Тарифному пакеті Новий партнерський, що міститься в дод. № 1 до цього договору (надалі Тарифи) та згідно з умовами цього договору, Умовами надання картки і Правил. Банк надав держателю кредит шляхом відкриття держателю відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 30000 грн. та на день укладення цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 5000 грн. Ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно. За користування кредитною лінією та/або овердрафтом держатель сплачує банку проценти.

26.12.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. за реєстр. № 6858 був вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором від 30.03.2011 року № 001-01501-300311, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , за період з 07.05.2020 року по 30.11.2020 року в загальній сумі 18579,42 грн.

Сума заборгованості складається з: основної заборгованості за тілом кредиту 12042,27 грн., заборгованості за нарахованими відсотками 5737,15 грн., суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису 800,00 грн.

Виконавчий напис був пред`явлений до примусового виконання.

Із сумою заборгованості в розмірі 18579,42 грн. позивач не погодилась, вважає її спірною.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (далі — Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Враховуючи наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Станом на день ухвалення судового рішення у даній справі, представник відповідача не надав суду матеріалів, що стали підставою для вчинення 26.12.2020 року оскаржуваного позивачем виконавчого напису.

Сума заборгованості, що стягнута на підставі виконавчого напису, є спірною і не визнається боржником ОСОБА_1 .

Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості за договором від 30.03.2011 року, можливості надати свої заперечення щодо суми боргу або оспорити вимоги стягувача.

Крім того, відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, для одержання виконавчого напису подається оригінал нотаріально посвідченої угоди.

Із виконавчого напису вбачається, що договір від 05.01.2021 року нотаріально посвідчений не був, тому у відповідача були відсутні правові підстави звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення такого боргу.

Крім того, доказів відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.03.2011 року № 001-01501-300311 від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суду не надано.

При ухваленні рішення суд також приймає до уваги, що на сьогодні є чинною постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, якою визнано незаконною постанову КМ України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, пунктів 1, 2 та враховує Ухвалу ВП ВС від 15.04.2020 у справі № 554/6777/17 щодо застосування редакції Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, при вирішенні спорів про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Враховуючи наведені обставини, те, що виконавчий напис вчинений на підставі угоди, яка не була посвідчена нотаріусом, між сторонами існує спір з приводу суми боргу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 26.12.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. за реєстровим № 6858.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: 1630, 40 грн. сплаченого 07.09.2023 року судового збору (а.с. 4, 5).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 257, 258, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76, 77-81, 82, 89, 265, 141, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.12.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. за реєстровим № 6858 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованості за кредитним договором від 30.03.2011 року № 001-01501-300311в загальній сумі 18579,42 грн.

Стягнути з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір в загальній сумі 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 21 листопада 2023 року.

Суддя: