З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Категорія: виконавчий напис нотаріуса по кредиту
02 червня 2021 року
м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого – судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання Соханич Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката по кредитам до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович та приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, –
В С Т А Н О В И В:
представник позивача звернувся в суд із позовом до ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2120 від 19 лютого 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 830,02 грн. та 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису. Свою позицію мотивував тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства. Так, 19 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис № 2120 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 830,02 грн. та 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису. Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №1672541 від 26 листопада 2018 року, укладеним з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ». Строк платежу за вказаним кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів, відтак стягнення заборгованості у розмірі 12 830,02 грн., з яких 8 000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4 840,02 грн. прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, проводиться за період з 16 квітня 2019 року по 24 січня 2020 року. Разом з цим, ОСОБА_1 з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» ні кредитний договір № 1672541 від 26 листопада 2018 року, ні будь-який інший договір не підписувала та кредитні кошти не отримувала. Крім цього, письмова вимога (повідомлення) від відповідача нею також не отримувалася, внаслідок чого вона не визнає кредитний договір та заборгованість за ним, оскільки позбавлена будь-якої інформації зі сторони ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» щодо підстав кредитних зобов`язань. При цьому, належним чином завірений документ у підтвердження факту проведення розрахункових операцій (видачі кредитних коштів чи погашення кредитних зобов`язань) відповідачем приватному нотаріусу надано не було, що відповідно унеможливлює встановлення суми, яка ніби-то перерахована (надана) їй згідно кредитного договору. Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не було дотримано принципу безспірності, тому просить позов задовольнити.
Ухвалою Перечинського районного суду від 14 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, вчиненого 19 лютого 2020 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2120, про звернення стягнення з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості за період з 16 квітня 2019 року по 24 січня 2020 року у розмірі 12 830,02 грн. за кредитним договором № 1672541 від 26 листопада 2018 року та 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат», що прийнятий до виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною (реєстраційний номер виконавчого провадження 61380098 від 24 лютого 2020 року); у задоволенні решти заяви відмовлено.
Ухвалою судді цього ж суду від 06 липня 2020 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; залучено до участі у даній справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича та приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віру Леонідівну; а також витребувано у приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, заведеної у зв`язку із вчиненням виконавчого напису №2120 від 19 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 830,02 грн. та 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат не з`явилися, однак останній подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести у їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечив проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» у судове засідання повторно не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, відзив не подав, а тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280-282 ЦПК України.
У судове засідання треті особи приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. та приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. також не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину неявок не повідомили, пояснення щодо позову не подали. Крім цього, приватним нотаріусом Колейчик В.В. ухвала суду від 06 липня 2020 року у частині витребування на підставі ст. 84 ЦПК України матеріалів нотаріальної справи, заведеної у зв`язку із вчиненням оскаржуваного виконавчого напису, залишена без виконання. Приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. надано копії матеріалів виконавчого провадження ВП №61380098, відкритого 24 лютого 2020 року на підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого напису №2120 від 19 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 830,02 грн. та 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 19 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2120, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), яка є боржником за кредитним договором 1672541 від 26 листопада 2018 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41346335, далі іменована стягувач), на користь останнього заборгованості за період з 16 квітня 2019 року по 24 січня 2020 року за кредитним договором № 1672541 від 26 листопада 2018 року у сумі 12 830,02 грн., в тому числі 8 000 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 4 830,02 грн. простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; а також 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» (а. с. 9).
Також встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною від 24 лютого 2020 року вказаний виконавчий напис прийнятий до примусового виконання (реєстраційний номер виконавчого провадження 61380098) (а. с. 10).
Крім цього встановлено, що представник ОСОБА_1 адвокат звернувся в суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про визнання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки докази безспірності заборгованості не подані, кредитний договір із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» позивач не підписувала, від відповідача ніякі кошти не отримувала та вимога про усунення порушень за договором їй не надходила.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу II цього Порядку).
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, відповідно до п. 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені “Офіційний вісник України” №92 від 24 листопада 2017 року.
При цьому, оскаржуваний у цій справі виконавчий напис вчинений нотаріусом 19 лютого 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), відносяться нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Відтак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказаний висновок щодо застосування відповідних норм права викладений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, провадження № 14-706цс19).
Із виконавчого напису від 19 лютого 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №2120, вбачається, що такий Приватним нотаріусом Колейчиком В.В. вчинено на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів.
У той же час, п. 2 Переліку документів внесено у цей Перелік документів згідно з постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, яка у цій частині постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнана незаконною та нечинною.
Ухвалою судді Перечинського районного суду від 06 липня 2020 року у приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича витребувано належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, заведеної у зв`язку із вчиненням виконавчого напису №2120 від 19 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 830,02 грн. та 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису.
Разом з цим, вказана ухвала суду залишена приватним нотаріусом Колейчиком В.В. без будь-якого реагування оригінал чи належним чином завірена копія нотаріально посвідченого кредитного договору, укладеного між сторонами, на підставі якого у ОСОБА_1 могла виникнути заборгованість, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, не надані.
З матеріалів виконавчого провадження ВП № 61380098 від 24 лютого 2020 року, наданого суду приватним виконавцем Дорошкевич В.Л., вбачається, що договір про надання кредиту № 1672541 від 26 листопада 2018 року, на підставі якого нотаріус вчинив виконавчий напис, посвідчений нотаріально не був.
За таких обставин, вчинення виконавчого напису нотаріусом про стягнення із позивача заборгованості за договором про надання кредиту № 1672541 від 26 листопада 2018 року, не посвідченому нотаріально є саме по собі є достатньою підставою для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем визначених Переліком документів, у тому числі на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, відтак суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, – також залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, суд приходить до висновку, що вказані підстави в сукупності є достатніми для визнання виконавчого напису № 2120, вчиненого 19 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про звернення стягнення з ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Перечинського районного суду від 14 травня 2020 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Що стосується питання розподілу понесених позивачем судових витрат, то суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 1 цього Закону судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи – підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.); заяви про забезпечення доказів або позову, яку подала фізична особа, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (420,40 грн.).
Встановлено, що згідно квитанцій № 2980930224 від 09 червня 2020 року та №2981540072 від 15 квітня 2020 року, які містяться у матеріалах справи, позивачем ОСОБА_1 сплачено 840,80 грн. та 420,40 грн. судового збору (а. с. 26, 52).
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 261,20 грн. (840,80 грн. + 420,40 грн.) судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст. 1, 34, 39, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 1, 2, 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 12, 13, 76-83, 141, 158, 258-259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
позов представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) адвоката до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, № 9А, 2 поверх; код в ЄДРПОУ 41346335), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, № 15, напівпідвал 5 під`їзд, оф. 6) та приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, № 4-А, офіс 71-А) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем та зареєстрований в реєстрі за № 2120.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Перечинського районного суду від 14 травня 2020 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у сумі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Головуючий: Ганько І. І.