Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 49 615,21 грн. щодо стягнення боргу на користь АТ “ПУМБ” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 49 615,21 грн. щодо стягнення боргу на користь АТ “ПУМБ” таким що не підлягає виконанню

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту

07 лютого 2023 року

Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Гапонової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастівв порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, –

в с т а н о в и в :

до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту відповідач), в якому позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений 03 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 11944 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» грошових коштів у сумі 49615,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 11944, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» грошових коштів у сумі 49615,21 грн.
Позивач вважає, що приватним нотаріусом зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, адже нотаріус не врахував ту обставину, що договір не посвідчувався нотаріально, що змушує позивача звернутись до суду з даним позовом.
У судове засідання позивач не з`явився, його представник подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій вказав, що підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
За приписами ч. 1, 3 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до вимогсуд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягаєзадоволенню з наступних підстав.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 03 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 11944 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за Кредитним договором №1001177135801 від 23.11.2018 року за період з 24.07.2019 року по 20.02.2020 року на загальну суму 49365,21 грн. та плати за вчинення вказаного виконавчого напису у сумі 250,00 грн., а всього на суму 49615,21 грн. (а.с. 9).
У подальшому, 27.04.2020 року на підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження №61920464 (а.с. 11).
Як вбачається із листа Міністерства юстиції України, згідно наказу Міністерства юстиції України №931/5 від 12.03.2021 року відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату №5 від 19.02.2021 року, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_2 анульовано (а.с. 12).
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року (п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Як передбачено п. 2.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Судом встановлено, що підставою для вчинення виконавчого напису є Заява №1001177135801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 23.11.2018 року, який укладений між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 (далі кредитний договір) (а.с. 10).
Як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі Постанова).
Проте вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.
Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Станом на час розгляду справи Розділ “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин” виключено на підставі Постанови КМ№ 480 від 19.04.2022.
Таким чином, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З наведеного вбачається, що відповідачем, всупереч вимог закону не було надано документів, які б підтверджували право його вимоги до позивача за кредитним договором, а свою нотаріус помилково, всупереч вимог закону, не перевірив зміст договорів на які відповідач посилався як на підставу виникнення у нього права вимоги до позивача за кредитним договором, та стягнув спірну заборгованість.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07.02.2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-ХII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгулу цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.
Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Враховуючи викладене, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що заборгованість боржника не є безспірною, що свідчить про вчинення виконавчого напису 03.04.2020 року з порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Згідност.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 627 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 13, 81, 141, 223, 258-259, 268, 272-273, 280, 354-353 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про виконавче провадження», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 N296/5, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, – задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений 03 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталіє Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі за № 11944 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«Перший українськийміжнародний банк» заборгованості за Кредитним договором №1001177135801 від 23.11.2018 року за період з 24.07.2019 року по 20.02.2020 року на загальну суму 49365,21 грн. та плати за вчинення вказаного виконавчого напису у сумі 250,00 грн., а всього на суму 49615,21 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» кошти судового збору в розмірі 908,00грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Суддя Н.А. Осаулова
Рішення суду виготовлено 07.02.2023 року