Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Грисюк Олени Василівни на суму 26 281,76 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Вердикт Капітал” таким що не підлягає виконанню

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем УКРАЇНИ

29.06.2022 м. Нікополь

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого – судді Кобеляцької – Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи-приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи-приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис № 52970 про стягнення з неї на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 26 281 грн. 76 коп. При цьому, вважає, що вчинений вищевказаний виконавчий напис не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки процесуальні документи, в порушення вимог законодавства, не направлялися на адресу його реєстрації, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості її оспорити. Таким чином, суму боргу не визнає та вважає, що виконавчий напис № 52970 від 24 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з неї на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 26 281 грн. 76 коп. є таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року по даній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Копія вищевказаної ухвали з позовною заявою та доданих до неї документів була направлена відповідачу по справі. Крім цього, відповідачу було запропоновано протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду та позивачу відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.24-25).
Позивачка в судове засідання не з`явилася, від її представника ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити за її відсутності, на задоволенні позову наполягала та просила вимоги задовольнити (а.с.6).
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с.74), в судове засідання не з`явився, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, – приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з`явилася та будь-яких заяв на адресу суду не надавала. Конверт, який був направлений за адресою її місця знаходження, повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.54). Крім цього, вимоги ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року про витребування доказів також не виконала (а.с.44-45).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, – приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с.51), в судове засідання не з`явилася. При цьому, надала до суду заяву, в якій просила суд розгляд справи проводити за її відсутності (а.с.73). Крім цього, вимоги ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року про витребування доказів були виконанні в повному обсязі (а.с.55-72).
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Зважаючи на ці обставини, суд керуєтьсяст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка, згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції України,є частиною національного законодавства України та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Як встановлено судом, 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис № 52970 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 26 281 грн. 76 коп. (а.с.34). 16 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. було відкрито виконавче провадження № 65821540 (а.с.62-63 зворот). Крім цього, приватним виконавцем в рамках вищевказаного виконавчого провадження 16 червня 2021 року було винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с.64-65), про стягнення з боржника основної винагороди (а.с.66) та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, пенсію та інші доходи (а.с.67).
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а такожстатті 88 Закону України «Про нотаріат»,нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.9999 року № 1172.
Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року, та, що подані стягувачем документи, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.
Так, що стосується такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису, як безспірність заборгованості, то характер правового врегулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи, згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Таким чином, враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи статей15,16,18 ЦК Українита статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат», суд доходить висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Отже, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні: чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Стаття 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч.1ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, яка була задоволена судом, в розмірі 1 362 грн. 00 коп. (а.с.4-5).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 14, 192, 524, 526, 530, 533-535, 625-627,1046,1047,1049,1050 ЦК України, ст.ст.4,10,141,247,264,268 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи-приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 52970, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» заборгованості в розмірі 26281 грн. 76 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, буд.5-Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 362 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві грн.) 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал