Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Горай Олег Станіславович на суму 72 513,14 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Аланд” таким що не підлягає виконанню

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту

27 травня 2022 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аланд»», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аланд»», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» було вчинено виконавчий напис № 30243, яким було запропоновано стягнути із позивача заборгованість за Кредитним договором № 009-03561-250713від 25.07.2013року на загальну суму 72 513 грн. 14 коп. Позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса є вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України, стягнення за таким виконавчим документом стосується спірної заборгованості, а тому є достатні правові підстави для звернення до суду із вказаним позовом.
У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міськогоно таріального округу Горай Олегом Станіславовичем, реєстровий номер № 30243, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» за Кредитним договором № 009-03561-250713 від 25.07.2013 року.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник позивача зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 09.03.2021 року вирішено зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 30243 від 08.09.2020 року, вчиненого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем за виконавчим провадженням ВП № 63672999, відкритим Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою Марією Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аланд»» заборгованості у розмірі 72513 грн. 14 коп.
У відповідності до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання відповідачі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили та не подали відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст.280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про задоволення позову з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено,що 25.07.2013року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» у простій письмовій формі було укладено Кредитний договір № 009-03561-250713.
З матеріалів справи вбачається, що право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено первісним кредитором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект капітал»», а той в свою чергу відступив право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Аланд»».
Матеріалами справи також підтверджено, що 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» було вчинено виконавчий напис № 30243, відповідно до якого було запропоновано стягнути грошові кошти з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», заборгованість, що виникла за Кредитним договором №009-03561-250713від 25.07.2013року за періодз 11.08.2020року по14.08.2020року узагальному розмірі72513 грн.14коп., що складається із суми заборгованості у розмірі 72 013 грн. 14 коп., в тому числі: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 50 008 грн. 32 коп., простроченої заборгованості за відмотками у розмірі 22 004 грн. 82 коп. та плата за вчинення виконавчого напису у розмірі 500 грн. 00 коп.
Матеріалами справи також підтверджено, що 19.11.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою Марією Вікторівною було відкрито виконавче провадження ВП № 63672999 з примусового виконання вказаного виконавчого напису, про що винесено відповідну постанову.
Оскільки позивач наголошує на тому, що вказаний виконавчий напис було вчинено з порушенням процедури його вчинення, та таким виконавчим документом стягнута заборгованість, яка не є безспірною, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
За загальними правилами статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України22лютого 2012року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Відповідно до положень статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншій строк давності. Виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (Глава 16 «Вчинення виконавчихнаписів»розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
На підставі викладеного слідує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідно право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, такожбути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 закону України «Про нотаріат»).
З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст.87-91Закону України«Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Пункт 2 вказаного Переліку було доповнено Постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком і мали слугувати підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Разом із цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» в частині, в тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості», та зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КабінетуМіністрів України № 662 від 26.11.2014року «Провнесення зміндо переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014року «Провнесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Згідно положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Згідно ч. 5 ст.254КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня – 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
З наведеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172від 29.06.1999року у редакції станом на час вчинення спірного виконавчого напису стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до Кредитного договору № 009-03561-250713 від 25.07.2013 року, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд».
З огляду на наведене, вбачається, що нотаріус в день вчинення спірного виконавчого напису 08.09.2020 року керувався пунктом Переліку, який був незаконним та нечинним, та на підставі нечинного нормативного акту дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості позивача перед фінансовою компанією на підставі лише документів передбачених пунктом 2 Переліку.
У зв`язку із чим, суд вважає, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, оскільки, вчинений не на передбаченому Переліком борговому документі кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений.
Також при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (правова позиція Верховного суду України в справі за № 6-887 цс17).
Отже, виконавчий напис може бути виданий лише за умови, що фінансовою компанією нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та за наявності доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.
Однак, нотаріус не з`ясував, станом на час вчинення спірного виконавчого напису, чи не пропущено стягувачем строк позовної давності, а так само, трирічний строк з дня виникнення у нього права вимоги, що вимагає пункт 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку, не встановив, коли було здійснено останню оплату по кредиту. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку або відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Суду також не представлено будь-яких доказів докази направлення позивачеві, як боржнику, вимоги про усунення порушень за вказаним кредитним договором.
На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що наявні у нотаріуса документи, на час вчинення ним виконавчого напису, не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором, а також нотаріусом не було належним чином дотримано і самого порядку вчинення виконавчого напису, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати у розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп. (992 грн. 40 коп. + 496 грн. 20 коп.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1233, 1247, 1251, 1252, 1269 ЦК України, ст. ст. 4,5, 81, 82, 90, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 315 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аланд»», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати виконавчий напис від 08.09.2020 року, вчинений Приватним нотаріусом Житомирського міськогоно таріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстріза № 30243, відповідно до якого було запропоновано стягнути грошові кошти з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», що виникла за Кредитним договором № 009-03561-250713від 25.07.2013року у загальному розмірі 72 513 грн. 14 коп., таким, що не підлягає виконанню.
3. Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Аланд» (місцезнаходження:01033,м.Київ,вул.Саксаганського, буд.14,офіс 301,код ЄДРПОУ42642578) накористь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені позивачем за документально підтверджені судові витрати по справі у розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Д.В. Мовчан