Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Горай Олег Станіславович на суму 10 717,51 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Фінансова компанія Аланд” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Горай Олег Станіславович на суму 10 717,51 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Фінансова компанія Аланд” таким що не підлягає виконанню

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
(заочне)

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту

17 вересня 2021 року

м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Задорожка Д.А.,
секретаря судового засідання Осінцевої Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу, Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який мотивовано наступним.
03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис №5445 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором в розмірі 10717,51 грн. та 500,00 грн. за вчинення виконавчого напису.
Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №2502/2771BCLKA від 27 січня 2014 року, укладеним з ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Аланд».
Строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Сума заборгованості складає 10717,51 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 9010,15 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 1707,36 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскільки на сьогоднішній день передбачена можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Крім того, починаючи з 2014 року позивач неодноразово звертався до банку з питань існуючої заборгованості, але необхідної інформації, як і сприяння у вирішенні ситуації, не отримав. Він не отримував письмової вимоги (повідомлення) від банку.
Суми, що підлягають стягненню, у тому числі відсотки та комісії, є надмірно великими та необґрунтованими; в матеріалах нотаріальної справи відсутня належним чином оформлена засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Позивач зазначає, що наданий розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений робітниками банку є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не є правовою підставою для стягнення сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача. Сам розрахунок не містить необхідних даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту, відсотків, комісії, штрафних санкцій.
Жодного із документів, які можуть підтверджувати факт проведення розрахункових операцій (видачу кредитних коштів, погашення кредитних зобов`язань) ТОВ «ФК «АЛАНД» не надало, також представником не доведено, що ТОВ «ФК «АЛАНД» є правонаступником ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК».
Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням, не дотримано принцип безспірності, оскільки своєчасно та належним чином жодний з банків не інформував позивача про порядок погашення заборгованості за кредитним договором.
Також позивач зазначає, що відповідачем при зверненні до нотаріуса було пропущено строк позовної давності.
З огляду на викладене, позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, Горай О.С., 03 липня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 5445, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с. 2-6).
В судове засіданні позивач та його представник не з`явилися, представником надано суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
В судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомлено, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу, Горай О.С., не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Суд, згідно ст.ст.128, 223, 280 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу та ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором.
Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом (частина1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Предметом позову в справі є оспорювання позивачем, ОСОБА_1 , виконавчого напису №5445, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, Горай О.С., 03 липня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь «ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості в сумі 10717,51 грн..
Судом встановлено, що 03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, Гораєм О.С., вчинений виконавчий напис, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАНД», для погашення заборгованості за кредитним договором № 2502/2771BCLKA від 27 січня 2014 року, укладеним з ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 14 травня 2020 року є товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАНД». Стягнення заборгованості проведено за період з 14 травня 2020 року до 25 травня 2020 року, сума заборгованості складає 10717,51 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 9010,15 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 1707,36 грн.., та суму за вчинення виконавчого напису в розмірі 500,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 11217,51 грн. (далі за тестом виконавчий напис) (а.с. 9).
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 11 серпня 2020 року, на підставі виконавчого напису №5445, виданого 03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованість в розмірі 11217,51 грн.. (а.с. 10).
Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14 серпня 2020 року, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису №5445 виданого 03 липня 2020 року виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. (а.с.11).
За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно достатті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першоїстатті 1 Закону України «Про нотаріат»,нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерствіюстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок – в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Так, згідно зістаттею 87Закону України«Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису),для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаномуПереліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до п. розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Суд зазначає, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору між сторонами стосовно заборгованості, як такого.
Судом встановлено, що 27 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника та можливістю перенесення платежу № 2502/2771BCLKA, за яким ОСОБА_1 отримав від банку споживчий кредит в розмірі 17700,00 грн. з процентною ставкою за користування кредитом 12,00 % річних, зі строком кредитування 39 платіжних періодів згідно графіку платежів, сформованого банком. Договором визначені умови надання кредиту, порядок нарахування та сплати процентів, комісії, процентів, платежів за кредитом, права, обов`язки та відповідальність сторін, черговість погашення заборгованості та ін.., частково погашати суму заборгованості за кредитом та сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом та плату за управління кредитом, згідно встановленого графіку (додаток № 1 до Договору), шляхом внесення готівкою або безготівкового перерахування на відповідний рахунок Серед іншого, визначено, що, перерахування коштів для погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником в період з 28 по 05 число кожного місяця включно. Перший платіж повинен бути сплачений не пізніше 05 березня 2014 року. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно рівними платежами в сумі 924,00 грн.. Остаточне погашення заборгованості за договором здійснюється після уточнення суми платежу засобами телефонного зв`язку згідно з Умовами споживчого кредитування банку (а.с.91-93, 94).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України в справі 6-887цс17 від 05 липня 2017 року, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в своїх сукупності встановлені вище судом обставини свідчать про те, що вказана відповідачем заборгованість за кредитним договором не була безспірною, а тому приватний нотаріус на мав права вчиняти відповідний виконавчий напис.
Додатково суд зазначає наступне.
З тексту оспорюваного виконавчого напису судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.
Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, яка, згідно інформації ЄДРСР, опублікована 13.11.2017, тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 була відновлена.
Судом встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 № 92.
Вказане свідчить про те, що на момент вчинення виконавчого напису пункт 2 Переліку був не чинним, а тому застосуванню приватним нотаріусом не підлягав.
Враховуючи викладене, суд вважає, що права позивача були порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останньою витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн. та заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн., а всього, 1261,20 грн. (а.с. 1, 16).
Керуючись ст.ст. 2,4,5,12,13,158,265-268 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, Горай Олегом Станіславовичем, 03 липня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 5445, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості за кредитним договором №2502/2771BCLKA від 27 січня 2014 року, укладеним з публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК», в сумі 10717,51 грн., за вчинення виконавчого напису в сумі 500 грн., а всього, 11217,51 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (ідентифікаційний код юридичної особи 42642578), розташованого за адресою: 010033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 14, офіс 301, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживає за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на оплату судового збору в розмірі 1261,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 24 вересня 2021 року.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області Д.А. Задорожко