РІШЕННЯ
Іменем України
Категорія: виконавчий напис нотаріуса по кредиту
20 вересня 2021 року
смт. Близнюки
Близнюківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді – Масло С.П.,
за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду в смт.Близнюки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ»,третя особа на стороні відповідача, яка незаявляє самостійнихв имог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. №35266 від 26.03.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованість у розмірі 8200 грн, посилаючись на те, виконавчий напис №35266 від 26.03.2021 є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України “Про нотаріат” нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, суд зобов`язав Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постанову Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» було опубліковано в Офіційному віснику України №26 від 16.07.1999 року на стор.69.
Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою приватний нотаріус керувався при вчиненні виконавчого напису було опубліковано в Офіційному віснику України №97 від 12.12.2014 року на стор.39, в Урядовому кур`єрі №230 від 10.12.2014 року, а також на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України за посиланням https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/247783077.
Рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, на яке посилається Позивач, є актом суду (а не Кабінету Міністрів України), пов`язаного із розглядом конкретної адміністративної справи та яким вирішується спір по справі.
Отже, якщо на підставі норм ЗУ «Про Кабінет Міністрів України», постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, то є логічним, що постанови втрачають чинність також з дня їх офіційного опублікування (про втрату чинності). При чому саме постанова Кабінету Міністрів України, а не рішення суду може визначити втрату чинності іншої постанови.
Тому, є вочевидь зрозумілим, що постанови Кабінету Міністрів України втрачають чинність не з моменту винесення судом рішення про їх недійсність, а саме з моменту офіційного опублікування відповідних змін про втрату постановами чинності з визначених законодавством підстав, зокрема, й за рішенням суду.
На підтвердження своїх слів посилаюсь на Постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 року №237 (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/237-2015-n), яка була визнана не чинною Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 року по справі №826/16447/15 та яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року №204 (http ://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/204-2016-п).
Постанова КМУ від 23.03.2016 року №204 «Про визнання такими, що втратили чинність деяких постанов» була опублікована в Урядовому кур`єрі №56 від 24.03.2016 року та в Офіційному Віснику України №24 стор.66 від 01.04.2016 року.
На момент вчинення спірного виконавчого напису жодних змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» про втрату її чинності внесено не було, будь-які публікації у вигляді постанов КМУ в Офіційному віснику України чи в Урядовому кур`єрі стосовно внесення змін чи визнання її нечинною відсутні. Також відповідні зміни відсутні й на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, який регулюється Постановою КМУ від 04.01.2002 року №3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади».
Тобто, постанова суду щодо визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року була винесена, проте докази на підтвердження її виконання відсутні, а саме виконання судового рішення є завершальною стадією судового процесу. Отже, під час вчинення виконавчого напису, у стягувана, який виступає у даній справі Відповідачем, не було жодної підстави вважати Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року такою, що втратила чинність.
Відповідач звернувся до приватного нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису на договорі. Для цього приватному нотаріусу було надано, зокрема оригінал договору про надання кредиту, укладений між Позивачем та Відповідачем з додатками до нього і засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості. Звертаємо увагу, що сума заборгованості зазначена з урахуванням здійснених Позивачем платежів (у разі наявності таких). З виписки нотаріусом встановлено, що заборгованість за договором існує, її розмір, здійснення Позичальником платежів на погашення суми заборгованості та те, що не минуло три роки з дня виникнення права вимоги.
На підставі отриманих документів, які в повному обсязі відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року (яка має статус на офіційному веб-порталі ВРУ – чинна) приватний нотаріус вчинив виконавчий напис.
Посилаючись на вищезазначене просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав відзив, в якому просить проводити розгляд без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, причину неявки до суду не повідомив, письмових пояснень не надав.
Відповідно доч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 29.09.2018 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №1524538, згідно якого сума кредиту складає 3000 грн.
26.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис №35266 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №1524538 від 29 вересня 2018 року укладеного з ТОВ «Алекскредит» у сумі 6400 грн. 00 коп.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №65235705 від 21.04.2021, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №35266, виданий 26.03.2021.
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні приватний нотаріус керувався статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів за, якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено наступне: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
На зазначений пункт посилався нотаріус у виконавчому написі.
Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час їх застосування, а саме 16.11.2020, був визнаний судом незаконним та не чинними, а саме Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року: «…оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду Постановою від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Частиною 2 статті 265 КАС України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 26.03.2021 – в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений.
В матеріалах справи наявний договір про надання кредиту від 29.09.2018, з якого вбачається, що він нотаріально не посвідчений.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що на момент вчинення спірного виконавчого напису жодних змін допостанови КМУ №662 від 26.11.2014р. не вносилось. В даному випадку суд виходить з того, що зазначена постанова в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання.
Отже, враховуючи, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус керувався нечинними положеннями нормативно-правового акту, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ»,третя особа на стороні відповідача, яка незаявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати виконавчий напис №35266 виданий приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 26.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1524538 від 29 вересня 2018 року у розмірі 6400,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст судового рішення складено 20.09.2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», код ЄДРПОУ 41346335, місце знаходження: 49041, м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 9А, 2 поверх;
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, місце знаходження: 61001, м. Харків, провулок Поштовий, буд. 5.
Суддя С.П. Масло