
Татарбунарський районний суд Одеської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
13 травня 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого – судді Луцюка В.О.,
секретар судового засідання Комерзан Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє по кредитам, до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Укрфінстандарт», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И В:
24 грудня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Інстафінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., в якій послалася на таке.
07 лютого 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68552355 з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 29 грудня 2021 року та зареєстрованого за № 51229.
Позивачка вважає, що спірний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки є протиправним, у зв`язку з порушенням приватним нотаріусом вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та Переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, за відсутності доказів безспірності заборгованості за кредитним договором та ненадання таких нотаріусу стягувачем.
Крім того, кредитний договір № ІD6415792 від 06 травня 2021 року не був посвідчений нотаріально, а оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 29 грудня 2021 року після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, відповідно до якої з 22 лютого 2017 року законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає з кредитних правовідносин.
Також нотаріусом не було перевірено наявність доказів належного направлення та отримання позивачкою письмової вимоги про усунення порушень та сплату заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи викладене, позивачка просить визнати виконавчий напис, вчинений 28 29 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 51229, таким, що не підлягає виконанню, та судові витрати покласти на відповідача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2025 року, справу передано у провадження судді Луцюка В.О.
Відповідно до ухвали суду від 02 січня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до судового засідання.
Згідно з ухвалою суду від 15 квітня 2026 року, за клопотанням сторони позивача замінено первісного відповідача ТОВ «Інстафінанс» на ТОВ ФК «Укрфінстандарт»; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання учасники справи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Сторона позивача у позові просила про слухання справи у їх відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ТОВ ФК «Укрфінстандарт» про день, час та місце розгляду справи повідомлений через електронний кабінет та шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, представника у судове засідання не направив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. не повідомив суд про причини неявки, клопотання про відкладення розгляду справи не подав. За даними Єдиного реєстру нотаріусів станом на 07 січня 2026 року відомості про приватного нотаріуса відсутні.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223, ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін у заочному порядку, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду таке.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою встановлено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як слідує зі змісту ч. 10 ст. 84 ЦПК України якщо учасник справи без поважних причин не надає докази для підтвердження обставин, які б спростовували доводи позивача, то суд може здійснити розгляд справи на підставі наявних доказів.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та позивачкою не заперечується, що 06 травня 2021 року між ТОВс «Інстафінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ІD6415792, за умовами якого позичальника отримала кошти у вигляді кредитного ліміту у сумі 5 800,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою відсотків 1,70% в день (а.с. 8-зворот).
29 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано за № 51229, відповідно до якого з ОСОБА_1 , яка є боржницею за кредитним договором №ІD6415792 від 06 травня 2021 року, на користь стягувача ТОВ «Інстафінанс» стягується 8 759,00 грн, з яких: 5 800,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 959,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, а також 650,00 грн плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом. Стягнення проводиться за період з 05 червня 2021 року по 22 листопада 2021 року (а.с. 7).
07 лютого 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68552355, згідно з якою з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інстафінанс» примусово стягується борг в розмірі 9 409,00 грн (а.с. 10).
В рамках виконавчого провадження № 68552355 приватним виконавцем 28 липня 2023 року звернуто стягнення на кошти на рахунках боржниці шляхом накладення арешту на кошти, що містяться у Банках, що вбачається з копії Інформації про виконавче провадження станом на 24 грудня 2025 року (а.с. 11-12).
Крім того, з вказаної Інформації про виконавче провадження № 68552355 вбачається також, що 29 вересня 2025 року приватним виконавцем проведено заміну сторони виконавчого провадження стягувача ТОВ «Інстафінанс» на ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на підставі ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 серпня 2025 року у справі № 515/1272/25 (а.с. 11-12).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі – Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 (далі – Порядок №296/5).
У частині 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.
Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік).
Згідно з пунктом 1 Переліку (з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
З урахуванням норм ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка у позові зазначила, що заборгованість, яка була подана відповідачем нотаріусу не була безспірною, процедура вчинення виконавчого напису порушена, оскільки нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис на договорі, який не посвідчено нотаріально.
При цьому, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу з метою вчинення виконавчого напису не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а тому, суд бере до уваги те, що позивачка була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості, у зв`язку з чим не могла як оспорити вимоги про стягнення заборгованості, що, в свою чергу, не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення, яку позивачка не визнає та заперечує проти наявності такого розміру заборгованості, що також може свідчити про відсутність безспірності вимог до боржника.
Приватним нотаріусом документів, витребуваних ухвалою суду на підтвердження наявності підстав для вчинення виконавчого напису, в тому числі виконавчий напис, та будь-яких пояснень, також не надано, а з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед ТОВ «Інстафінанс», зазначений у написі є безспірним.
Відповідач у свою чергу на спростування доводів позивачки не надав суду доказів того, що подав приватному нотаріусу вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису та що дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем такого розміру, який зазначено у виконавчому написі.
Як встановлено судом з наявних у матеріалах справи доказів, для вчинення виконавчого напису відповідач надав нотаріусу кредитний договір, не посвідчений нотаріально. В той же час, приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій форм, визнані нечинними з дня їх прийняття.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Такий правовий висновок Верховний Суд виклав, зокрема, у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Також матеріалами справи не підтверджено отримання позивачкою будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від стягувачів чи приватного нотаріуса.
Крім того, відповідач у свою чергу на спростування доводів позивачки не надав суду доказів того, що подав приватному нотаріусу вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису та що дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржниця мала безспірну заборгованість перед стягувачем такого розміру, який зазначено у виконавчому написі.
Отже, виконавчий напис від 29 грудня 2021 року, який зареєстрований за № 51229, вчинений з порушенням законодавства, оскільки нотаріус не переконався у безспірності заборгованості боржника та не дотримав умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів відповідно до Переліку.
Крім того, 10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Згідно вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
Оспорюваний виконавчий напис було вчинено 29 грудня 2021 року в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14.
Кредитний договір №ІD6415792 від 06 травня 2021 року, на підставі якого було вчинено спірний виконавчий напис, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №172/1652/18 від 21.10.2020 року.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів на спростування доводів позивача.
Зазначені вище обставини у сукупності свідчать про обґрунтованість вимог позивача та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за подання позову.
Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268, 280 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Укрфінстандарт», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 29 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, та зареєстрований у реєстрі за № 51229, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Укрфінстандарт», ЄДРПОУ 41153878, адреса місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 17-Б, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати зі сплати судового у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 к.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 13.05.2026 р.
Суддя В.О. Луцюк
Долучайтеся до нас у телеграм та отримуйте безкоштовну юридичну консультацію!
Присоединяйтесь к нам в телеграм и получите бесплатную юридическую консультацию!
Перейти в Telegram