Постанова щодо відмови в позовних вимогах кредитора ТОВ “ФК”ЄАПБ” на суму 21 220,67 грн. про стягнення заборгованості в повному об’ємі

П О С Т А Н О В А
Іменем України

29 лютого 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 30 травня 2016 року № 010/0209/82/0536573 у сумі 21 220,67 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 20 837,04 грн., проценти за користування кредитом у сумі 383,63 грн.; заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 27 травня 2016 року № 014/0209/82/0536472 у сумі 6 292,73 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 5 150,35 грн., проценти за користування кредитом у сумі 705,83 грн., пеня за неналежне виконання зобов`язань за договором у сумі 436,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 травня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0209/82/0536573, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 18 000 грн. на строк з 30 травня 2016 року до 30 липня 2016 року. Процентна ставка на період з 30 травня 2016 року до 30 липня 2016 року – 25 % річних, на період з 31 липня 2016 року – 42 % річних. Також, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 27 травня 2016 року № 014/0209/82/0536472, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 5545,70 грн. на строк 72 місяці. Процентна ставка на період з 27 травня 2016 року до 27 червня 2016 року – 1 % річних, з 28 червня 2016 року – 39,9 % річних. Право вимоги за вказаними кредитними договорами було відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ». Позивач стверджує, що ОСОБА_1 своєчасно не сплачував заборгованість за кредитами, проценти за користування ними та пеню за неналежне виконання зобов`язань за договорами, а, відтак, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за наданими кредитами.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі, а судом винесено рішення та стягнуто з відповідача заборгованість за відсутності належних та допустимих доказів.

Фактично судом винесено рішення про стягнення заборгованості за відсутності будь-яких доказів, що підтверджували б видачу кредитних коштів. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі, а судом винесено рішення та стягнуто з відповідача заборгованість за відсутності належних та допустимих доказів.

Крім того, позивачем належних та допустимих доказів, у яких було б зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів надано не було. Судом першої інстанції було неправильно та неповно досліджено обставини справи, внаслідок чого зроблено хибний висновок про укладення договорів. Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано проценти з порушенням вказаних норм права та судової практики. Висновок суду про погодження відповідача з розміром процентів не підтверджується матеріалами справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказує про те, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Жодних заперечень з приводу того, що апелянт не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договорів ним висловлено не було.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови укладених договорів. При цьому, вказані договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. При цьому, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитними договорами, а договори факторингу Апелянтом не оспорювалися, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).

Крім того, відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги скарги посилається на те, що позивачем не надано доказів укладання договорів в електронній формі. Однак, вказані кредитні договори в електронній формі не укладалися, вказані договори укладені у письмовій формі у відповідності до вимог чинного законодавства. Тобто, в даному випадку відповідач наводить підстави для оскарження рішення, які взагалі не були предметом спору та відповідно предметом доказування.

При цьому, заборгованість за кредитними договорами підтверджуються з огляду на наявні докази в матеріалах справи, які не спростовані належним чином, зокрема розрахунками заборгованості за кредитними договорами № 010/0209/82/0536573 від 30 травня 2016 року та № 014/0209/82/0536472 від 27 травня 2016 року та відповідним копіями вказаних договорів, в яких відображаються всі істотні умови такого виду договору та договорами факторингу з відповідними додатками.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо сплати кредитних коштів не виконував, у зв`язку з чим має заборгованість, а тому наявні підстави для висновку про те, що вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 травня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0209/82/0536472, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 5 545,70 грн на строк 72 місяці. Процентна ставка на період з 27 травня 2016 року до 27 червня 2016 року – 1 % річних, з 28 червня 2016 року – 39,9 % річних (а.с. 17-27).

Також, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 30 травня 2016 року № 010/0209/82/0536573, згідно з яким кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 18 000 грн. на строк з 30 травня 2016 року до 30 липня 2016 року. Процентна ставка на період з 30 травня 2016 року до 30 липня 2016 року – 25 % річних, на період з 31 липня 2016 року – 42 % річних (а.с. 6-11).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує про те, що 27 травня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0209/82/0536472, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 5 545,70 грн на строк 72 місяці. Процентна ставка на період з 27 травня 2016 року до 27 червня 2016 року – 1 % річних, з 28 червня 2016 року – 39,9 % річних.

Також, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 30 травня 2016 року № 010/0209/82/0536573, згідно з яким кредитодавець надав позичальнику кредит шляхом у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 18 000 грн. на строк з 30 травня 2016 року до 30 липня 2016 року. Процентна ставка на період з 30 травня 2016 року до 30 липня 2016 року – 25 % річних, на період з 31 липня 2016 року – 42 % річних.

Між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КІБ» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до ПAT «КІБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №010/0209/82/0536573.

28 листопада 2017 року між ПAT «КІБ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення права вимоги №20171128, у відповідності до умов якого, ПАТ «КІБ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ПАТ «КІБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників (копія витягу з Договору відступлення права вимоги додається).

Згідно п. 2.2. Договору відступлення права вимоги, за цим Договором здійснюється відступлення Прав Вимоги щодо Портфелів Заборгованості, сформованих Первісним кредитором за власним рішенням та визначеною ним періодичністю у відповідності до критеріїв, визначених у Додатку 1 до Договору в межах загальної суми, що становить 85 000 000 грн. за всіма сформованими портфелями заборгованості.

Вказує, що ОСОБА_1 своєчасно не сплачував заборгованість за кредитами, проценти за користування ними та пеню за неналежне виконання зобов`язань за договорами, а, відтак, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за наданими кредитами.
Відповідно до реєстру боржників № 2 від 14 грудня 2017 року до договору відступлення права вимоги № 20171128 від 28 листопада 2017 року, що виготовлений позивачем, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до відповідача за кредитними договорами, відповідно до яких:

– заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 30 травня 2016 року № 010/0209/82/0536573 складає 21 220,67 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 20 837,04 грн., проценти за користування кредитом у сумі 383,63 грн.;

– заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування від 27 травня 2016 року № 014/0209/82/0536472 складає 6 292,73 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 5 150,35 грн., проценти за користування кредитом у сумі 705,83 грн., пеня за неналежне виконання зобов`язань за договором у сумі 436,55 грн.

Разом з тим, жодних належних доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними договорами і його розміру позивачем не надано, на що обґрунтовано посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі.

Так, позивачем не надано ніяких банківських документів (зокрема, виписок по рахунку), або інших передбачених законом первинних документів бухгалтерського чи фінансового обліку, на підставі яких можливо було б зробити висновок про використання та погашення відповідачем кредитних коштів та в якому розмірі. Заявлена до стягнення сума основного боргу перевищує суму кредитного ліміту, відомості про зміну кредитного ліміту також відсутні.

Позивачем також не надано жодного розрахунку заявленої суми заборгованості, з чого було б можливо зробити висновок про наявність заборгованості, її період, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом.

Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 ст. 376 ЦПК України визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судом апеляційної інстанції встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме не застосування закону, який підлягав застосуванню.

У відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Вважаючи, що право вимоги до відповідача належить позивачу, суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять доказів переуступки прав вимоги, а, відтак, і права вимоги позивача до відповідача.

Зазначені обставини помилково вважав встановленими суд першої інстанції.

Так, зі змісту договору №114/48-F, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КІБ», зокрема з п. 2.1 вбачається, на умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до ст. 512-519 ЦК України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах Боржників.

Згідно п. 2.2. договору, за цим договором здійснюється відступлення прав вимоги щодо портфелей заборгованості, сформованих первісним кредитором за власним рішенням та визначеною ним періодичністю у відповідності до критеріїв, визначених у Додатку №1 до договору в межах загальної суми (без врахування пені) за всіма портфелями заборгованості на 85 000 000 грн.

Разом з тим, реєстру боржників та зазначеного додатку №1 до суду першої інстанції надано не було, а отже право вимоги позивача до відповідача належним чином, у відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України, не підтверджено.

До апеляційної скарги позивачем долучено витяг з Реєстру Боржників №2. При цьому, зі змісту зазначеного витягу вбачається, що він не є копією реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2017 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КІБ», оскільки не підписаний представником банку. Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його керівником, що не є ідентичним копії оригінального документа.

Крім того, передача боргу за договором відступлення на певну суму не підтверджує обґрунтованість такого боргу, з огляду на відсутність будь-яких інших доказів його наявності.

Враховуючи зазначене, підстав до задоволення позову у суду першої інстанції не було.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав до задоволення позову, не відповідають фактичним обставинам справи, судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 153 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача у зазначеному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року скасувати та прийняти постанову.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ідентифікаційний код – 35625014, на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді