Постанова щодо відмови в позовних вимогах кредитора КБ “Приват Банк” на суму 49 707,67 грн. про стягнення заборгованості в повному об’ємі

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А

іменем України

30 жовтня 2023 року

Категория: суд с приват банком

м. Чернігів

Головуючий у першій інстанції Карпусь І. М.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Карпусь І.М. ) ухвалене в м. Ніжин,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.03.2013 року у розмірі 49707.67 грн, яка складається з заборгованості : за кредитом 36836.43 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. Свої вимоги банк мотивував тим, що між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 11.03.2013 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує належним чином, у добровільному порядку заборгованість не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 серпня 2023 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з їх недоведеності належними, допустимими та достатніми доказами. Суд провівши обрахунок знятих коштів відповідачем за період з 01.06.2015 по 23.05.2023 роки, з наданого розрахунку заборгованості, а саме з колонок «Витрати клієнтом кредитних коштів» та «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» прийшов до висновку, що сума погашення кредиту є більшою за суму знятих коштів. Оскільки, як встановлено відсотки сторонами не узгоджувались то при проведеному обрахунку розмір відсотків судом не враховувався, а отже відсутні підстави для висновку про наявність заборгованості по тілу кредиту.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати зазначене рішення суду та постановти нове рішення про задоволенні позовних вимог. АТ КБ «Приват Банк» в апеляційній скарзі зазначає, що на підтвердження своїх позовних вимог банком надані належні та допустимі докази, які відповідачем не спростовані. Укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є чинним та ніким не оспорюється. Судом на думку банку, порушено формування єдиної правозастосовчої практики щодо розгляду аналогічних справ, де суди при аналогічних обставинах справи стягували заборгованість за тілом кредиту. Позивач вважає що суд порушуючи принцип змагальності, однобічно, виступаючи на захист відповідача ухвалив оскаржуване рішення, звільнивши відповідача судовим рішенням від виконання взятих на себе зобов`язань.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ КБ « Приват БАНК» та залишити оскарджуване рішення суду без змін. ОСОБА_1 зазначає, що оскільки анкета-заява не містить істотних вимог щодо предмету спору зокрема строку надання кредиту та розміру відсотків, твердження позивача про укладення кредитного договору є безпідставним, не підтвердженим належними та допустимими доказами. Стосовно твердження позивача про те що договір позики є платним і відповідач має сплатити проценти хоча б нарівні облікової ставки НБУ зазначаю що таких вимог позивачем у позові не зазначалось.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що 11.03.2013 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву для отримання кредиту, відповідно до якої відповідач погодився з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язувався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua. ( а.с. 18) Також в анкеті-заяві стоїть позначка про отримання ОСОБА_1 кредитної картки « Універсальта» та відмітка про отримання картки «GOLD».

ОСОБА_1 надавались у користування кредитні картки № НОМЕР_1 строком дії до лютого 2014 року, № НОМЕР_2 строком дії до серпня 2015 року, № НОМЕР_3 строком дії до жовтня 2016 року, № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2016 року, № НОМЕР_5 строком дії до квітня 2018 року, № НОМЕР_6 строком дії до листопада 2021 року. Отримання карток особисто ОСОБА_1 , відповідачем не оспорюється. ( а.с.17)

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімав з картки кошти та поповнював картку в період з 18.03.2010 року по 16.01.2019 року. Останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 16.01.2019 року шляхом переказу зі своєї картки № НОМЕР_7 через додаток Приват24 в розмірі 1000 грн ( а.с. 53-73)

Заперечень щодо не підписання зазначеної анкети та не отримання коштів від позивача від відповідача не надходило і матеріали справи таких доказів не містять. В анкеті-заяві сторони погодили встановлення кредитного ліміту на рівні 2000 грн і відповідно до довідки зазначений ліміт змінювався на протязі часу користування відповідачем кредитними картками. Останній раз кредитний ліміт було зменшено 18.10.2018 разу до 00 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував погодження у письмовому вигляді відсоткової ставки та порядку сплати відсотків. Зазначав про те що не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг ПриватБанком.

Станом на 23.05.2023 року року АТ КБ «ПриватБанк» нарахував заборгованість у розмірі 49707.67 грн згідно до розрахунку заборгованості, яка складається з заборгованості : за кредитом 36836.43 грн та 12871,24 грн заборгованості за відсотками.( а.с.6-15)
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.03.2013 року, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 11.03.2013 року, оскільки за умовами анкети-заяви позичальник в письмовому вигляді повинен був підтвердити факт отримання повної інформації про умови кредитування у «ПриватБанку». Таких доказів суду не надано.

Крім того, висловлюючи свою позицію щодо заявлених позовних вимог, у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 заперечував свою обізнаність про Умови та Правила кредитування а також доведення повної інформації банком про повну сукупну вартість кредитування.

В позовній заяві, апеляційній скарзі та у доказах наданих банком на підтвердження позовних вимог відсутні будь-які дані про тип отриманої картки позичальником ОСОБА_1 , що позбавляє суд перевірити правильність проведеного обрахунку наявної заборгованості, тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності належних достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявної заборгованості по тілу кредиту є вірним. ОСОБА_1 сплачені кошти у більшому розмірі ніж ним отримані.

Зазначене узгоджується з правовою позицією висловленою у постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 року у справі № 393/126/2, де суд зазначив, що без підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ « ПриватБанк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт « Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ « ПриватБанк» через їх мінливий характер не можуть розцінюватись як стандартна ( типова0 форма, що встановлена до укладеного договора із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як вбачається із обґрунтувань позову та доводів апеляційної скарги, позивач позовних вимог про стягнення договірних відсотків не вказував хоча зазначав загальну суму заборгованості, відповідно до розрахунку заборгованості, з їх урахуванням. Вимог щодо стягнення нарахованих на підставі ст. 1048 ЦК України відсотків позивач також не заявив.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про необхідність проведення судом першої інстанції власного обрахунку заборгованості виходячи з можливості нарахування відсотків у розмірі встановленому законом, оскільки банком не заявлялись вимоги про стягнення заборгованості за відсотками.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення суду першої інстанції виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами ст. 367 ЦК України знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін із підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України, —

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, —

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 серпня 2023 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: