Постанова щодо відмови в позовних вимогах кредитора АТ “Універсал банк” (mono bank) на суму 33 576,63 грн. про стягнення заборгованості в повному об’ємі

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року

Категорія: суд з банком

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
суддя-доповідач Гуль В.В.,
судді Матвієнко Ю.О., Мельник Я.С.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року АТ «Універсал Банк» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.03.2018 року у розмірі 33576 грн. 63 коп. та судові витрати у розмірі 2481 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 23.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, на підставі якого отримав кредит у розмірі 20 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Разом з тим, зазначав, що незважаючи на виконання банком своїх зобов`язань за договором, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 08.03.2022 року мав перед банком заборгованість у загальному розмірі 33 576 грн. 63 коп., з яких: 33 576 грн. 63 коп. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею та комісією.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) згідно договору про надання банківських послуг «Monobank» від 23.03.2018 року у розмірі 33 576 грн. 63 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено наявність між сторонами договірних правовідносин, невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором та наявність у останнього заборгованості перед банком у заявленому до стягнення розмірі.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, представником відповідача адвокатом по кредитам було подану апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції того, що в анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 23.03.2018 року процентна ставка не зазначена, а надані позивачем витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, витяг з Тарифів за карткою «Monobank», відповідачем не підписані.

При цьому, зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази надання відповідачеві кредитних коштів, зокрема відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджений постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України» (а.с. 137-139).

У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання банківських послуг “Monobank” від 23.03.2018 року та положень ст.ст. 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує у повному обсязі та станом на 08.03.2022 року мав перед банком заборгованість у загальному розмірі 33576 грн. 63 коп., з яких: 33 576 грн. 63 коп. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею та комісією.

При цьому, на підтвердження погодження умов договору з відповідачем АТ “Універсал Банк” додано до матеріалів справи копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Паспорт споживчого кредиту “чорна картка Monobank”, Витяг з Тарифів за карткою “Monobank”, розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів по картковому рахунку, довідку про наявність рахунку, довідку про розмір встановленого кредитного ліміту, копії пуш-повідомлень, копію форми підтвердження електронного документу, копії заяви клієнта.

Так, згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, 23.03.2018 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.

Також, у заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

Однак, задовольняючи позовні вимоги, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що, як вбачається з матеріалів справи, ані Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, ані Паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника.

Посилання позивача на те, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку “monobank” шляхом застосування електронного цифрового підпису, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Дійсно, як вбачається зі змісту Анкети-заяви, відповідач своїм підписом підтвердив, що просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором.

Також, відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.

Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.

Так, ч. 5 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію” встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України “Про електронну комерцію” визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію” електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, як передбачено п. 6.3 п. 6 розділу І Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ “Універсал Банк”, підписані клієнтом та/або банком документи, що пов`язані з укладеними правочинам, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта.

Під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.

Разом з тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному виглядіУмов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ “Універсал Банк”, Паспорту споживчого кредиту “картка Monobank”, та Тарифів, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача.

Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ “Універсал Банк” при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту “картка Monobank” та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, та Тарифи за карткою “Monobank” розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останнього, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо розміру процентів, пені та комісії.

Отже, виходячи з вищенаведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ “Універсал Банк” в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

У свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

При цьому, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, враховуючи вищенаведене, зараховані банком в рахунок погашення заборгованості по процентам суми, які сплачувалися відповідачем, мають бути враховані при визначенні суми фактично отриманого останнім кредиту.

Разом з тим, дослідивши наданий банком розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів по рахунку, колегія суддів встановила, що відповідачем було проведено поповнень карткового рахунку на загальну суму 715 848 грн. 02 коп., більша частина з яких була зарахована банком в рахунок погашення процентів.

Тобто, оскільки в силу вищевстановлених обставин справи зараховані банком в рахунок погашення заборгованості по процентах суми мають бути враховані при визначенні сум кредиту, у відповідача, який сплатив банку загалом 715 848 грн. 02 коп., відсутня заборгованість перед банком щодо повернення фактично отриманих ним кредитних коштів.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що за відсутності погодження між сторонами розміру процентів банк не мав права ані нараховувати їх за визначеними ним ставками, ані зараховувати грошові кошти відповідача в рахунок їх погашення, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у заявленому останнім розмірі є помилковим та таким, що спростовується матеріалами справи в їх сукупності.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Отже, ухвалене судом рішення, у зв`язку неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки колегія суддів скасовує судове рішення, суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат та відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721 грн. 50 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Акціонерного товариства “Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства “Універсал Банк” (місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 50 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач:
Судді: