Постанова щодо відмови в позовних вимогах колектора ТОВ “Вердикт Капітал” на суму 95 141,27 грн. про стягнення заборгованості в повному об’ємі

Категорія: Суд з колектором 

Головуючий у суді 1-ї інстанції Балтак Д. О.
Доповідач: Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року

Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката по кредитам на заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 18.02.2013 був укладений кредитний договір№0010/257800-ZP, відповідно до якого банк відкрив останньому картку типу «Visa Electron», за умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 50 000,00 гривень.
28 січня 2019 року між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено договір факторингу №2019-1УСБ/ВЕСТА, відповідно до якого АТ «УКРСОЦБАНК» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 0010/257800-ZP від 18.02.2013 року, укладеного між АТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1
29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги 29-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 0010/257800-ZP від 18.02.2013 року, укладеного між АТ «УКРСОЦБАК» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Позивач зазначив, що відповідач свої зобов`язання не виконав, станом на 25.05.2020 загальна заборгованість за кредитним договором складає 95 141, 27 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 25 781,31 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 43 146,08 грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 10 910,97 грн; 3% річних – 2 323,71 грн; інфляційне збільшення боргу – 5 692,51 грн; нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ – 7 286,69 грн.
У зв`язку з вищевказаним позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором №0010/257800- ZP від 18 лютого 2013 року у розмірі 95 141,27 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.
Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2022 року позов ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 0010/257800- ZP від 18 лютого 2013 року в розмірі 95 141,27 (дев`яносто п`ять тисяч сто сорок одну гривню 27 коп.) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір у розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат по кредитам подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 18.02.2013 був укладений кредитний договір№0010/257800-ZP, відповідно до якого банк відкрив останньому картку типу «Visa Electron» за умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 50 000,00 гривень (т.1 а.с. 14- 21).
28 січня 2019 року між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено договір факторингу №2019-1УСБ/ВЕСТА, відповідно до якого АТ «УКРСОЦБАНК» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 0010/257800-ZP від 18.02.2013 року, укладеного між АТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 33-44).
29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги 29-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 0010/257800-ZP від 18.02.2013 року, укладеного між АТ «УКРСОЦБАК» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 46-58).Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
У зв`язку із відсутністю будь-яких дій з боку відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 0010/257800-ZP у відповідності до розрахунку суми заборгованостіїї загальний розмір станом на 25.05.2022 року становить 95 141,27 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 25781,31 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 43 146,08 грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 10 910,97 грн; 3% річних – 2323,71 грн; інфляційне збільшення боргу – 5 692,51 грн; нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ – 7 286,69 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відповідно до кредитного договору № 0010/257800-ZPвід 18.02.2013року отримав кредит в розмірі 50000 грн, належним чином кошти не повертав, не сплачував відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться(частина перша статті 526 Цивільного кодексу України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси заявника забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Газматовою А.А. вчинено виконавчий напис №1070, згідно якого з ОСОБА_1 звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором №0010/257800-ZP від 18.02.2013 року в розмірі 79251,82 грн, з яких: 25781,31 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 46950,30 грн прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 6520,21 грн строкова заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом та 650,00 грн за вчинення виконавчого напису нотаріусом.
На підставі вказаного виконавчого напису 15 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження № 59813659.
Відомостей про те, що зазначений виконавчий напис був визнаний таким, що не підлягає виконанню матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду з даними позовними вимогами ТОВ «Вердикт Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 95141,27 грн, з яких 25781,31 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту.
Таким чином, кредитор, скориставшись правом на дострокове повне повернення кредиту, відсотків та інших платежів, звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, чим на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки та знову ставить питання про стягнення простроченої заборгованості, яка стягується за виконавчим написом нотаріуса.
Відтак враховуючи те, що сума боргу за кредитним договором була стягнута кредитором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, який в судовому порядку не було визнано таким, що не підлягає виконанню, та на підставі якого було відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 79 901,82 грн, звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором призведе до подвійного стягнення заборгованості.
Отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги його спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката по кредитам задовольнити.
Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2022 року скасувати.
Ухвалити новесудове рішення,яким взадоволенні позовнихвимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь держави судовий збір у розмірі 3153,00 гривень за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
Т.О. Денишенко