Рішення щодо зменшення суми стягнення заборгованості

Рішення щодо зменшення суми стягнення заборгованості

 

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

“24” вересня 2018 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., за участю секретаря судового засідання Замкової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Служба термінового кредитування» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 104 127 грн. 64 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається з 1600 грн. 00 коп. – основного боргу, 960 грн. 00 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 99 788 грн. 02 коп. – заборгованість за пенею, яка виникла станом на 08.05.2018 року, 1 762 грн. 00 коп. -витрати по сплаті судового збору, 17 грн. 62 коп. – комісія банку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір № 160817-121159, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 600 грн. зі строком повернення 15 вересня 2016 року, за умовами договору відповідач зобов’язався до вказаного строку повернути кредитні кошти та сплатити відсотки в розмірі 960,00 грн. Відповідач сплатив відсотки, пені за користування кредитом 07 жовтня 2016 року в сумі 200,00 грн. Разом з тим, в порушення договірних умов відповідач станом на 08 травня 2018 року не виконує свої зобов’язання щодо повернення отриманих грошових коштів в розмірі 1600,00 грн., а також сплати процентів за користування кредитом та пені.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, відзиву на позов не надав.

Враховуючи згоду позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 серпня 2016 року між ТОВ «Служба термінового кредитування» та ОСОБА_1 був укладено кредитний договір № 160817-121159, який складається із Заяви-анкети для отримання кредиту та Умов надання і обслуговування кредитів (далі – Умов), що затверджені наказом директора ТОВ «Служба термінового кредитування» від 11 жовтня 2014 року № 41.

За умовами кредитного договору позивач надав дав відповідачу кредит в сумі 1600 грн. 00 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером від 17.08.2016 року. Згідно з умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит строком на 30 днів та зобов’язався до 15.09.2016 року повернути його та сплатити проценти у розмірі 960,00 грн. (із розрахунку 2% за кожен день користування кредитом). Дата початку нарахування процентів за користування кредитом 17.08.2016 р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Пунктами 3.1.1. та 3.1.1.2 Умов надання та обслуговування кредитів, що є невід’ємною частиною договору № 160817-121159, встановлено, що клієнт зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі на дату повернення кредиту, погашення заборгованості здійснюється в дату повернення кредиту єдиним платежем. При цьому такий платіж складається з суми кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов’язаний виконувати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені статтями 599-601604-609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Статтями ст. 610611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов’язання (неналежне виконання). При порушенні зобов’язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 1600,00 грн. та заборгованість за процентами по кредитному договору в розмірі 960,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.3 Умов надання та обслуговування кредитів, що є невід’ємною частиною договору № 160817-121159, за порушення строків повернення кредиту клієнт зобов’язується сплачувати товариству неустойку у вигляді пені у відсотках від суми кредиту, у розмірі, що вказаний в заяві-анкеті, за кожен день простроченого або неналежного платежу за кредитним договором у розмірі та порядку, що наведений у п. 4.4 Умов. Оскільки відповідач сплатив кошти лише 07 жовтня 2016 року в сумі 200,00 грн., тобто з порушенням строку встановленого договором, вказана сплата була зарахована позивачем як сплата неустойки у вигляді пені.

Відповідно до п. 4.2 Умов у разі несвоєчасного повернення клієнтом обумовленої суми кредиту та нарахованої плати за користування кредитом до клієнта застосовуються штрафні санкції згідно п. 4.3 Умов. За порушення строків повернення кредиту клієнт зобов’язується сплачувати товаристу неустойку у вигляді пені у відсотках від суми кредиту, у розмірі, що вказана в заяві-анкеті за кожен день простроченого або неналежного платежу за кредитним договором у розмірі та порядку, що наведений у п.4.4 Умов (п.4.3 Умов). Відповідно до п. 4.4 Умов при виникненні заборгованості клієнт зобов’язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 2,64% від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на п’ятнадцятий день заборгованості клієнт зобов’язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 4,02%, на тридцятий день заборгованості клієнт зобов’язується сплачувати Товариству пеню у розмірі 6,67%

Позивачем була нарахована пеня на суму заборгованості в розмірі 2 560 грн. (1600,00 грн. – заборгованість за кредитом та заборгованість за процентами – 960,00 грн.) за період з 16.09.2016 року по 08.05.2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2,3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13, предметом розгляду якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, підставою, яка породжує обов’язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов’язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання визначений у розмірі 2,64% від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, у розмірі 4,02% від суми заборгованості, починаючи з п’ятнадцятого дня заборгованості, у розмірі 6,67% від суми заборгованості, починаючи з тридцятого дня заборгованості, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п. 4.5 Умов клієнт погоджується, що при порушенні терміну сплати процентів за користування кредитом його заборгованість за кредитом збільшується на неоплачену суму. Подальше нарахування відсотків штрафних санкцій розраховується з урахуванням збільшеної суми заборгованості за кредитом.

В той же час, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. Вказана правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 3 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Отже, згідно вказаних норм закону і висновку ВСУ суд має право зменшити розмір пені (яка є різновидом неустойки) незалежно від наявності клопотання сторони у справі.

Як роз’яснено в п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання). З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за пенею становить 99 788,02 грн., що значно перевищує розмір збитків, понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір неустойки, нарахований відповідачу, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України підлягає зменшенню з 99 788,02 грн. до 2 560,00 грн., тобто до суми, яка дорівнює розміру збитків.

Відповідно до вимог п. 39 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов’язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Враховуючи викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 280 – 282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» (код ЄДРПОУ 38415356, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. України, буд. 39-А, офіс 27) заборгованість за кредитним договором від 17.08.2016 року № 160817-121159 в сумі 5 120 (п’ять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп., яка складається з 1 600,00 грн. – заборгованість за кредитом, 960,00 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 560,00 грн. – заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» (код ЄДРПОУ 38415356, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. України, буд. 39-А, офіс 27) судовий збір в сумі 1 762 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення  шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                      Коліуш Г.В.