Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора про стягнення заборгованності в повному об’ємі

Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора про стягнення заборгованності в повному об'ємі

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2018 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому указує, що відповідно до заяви б/н від 11.07.2011 відповідач отримала кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок

Указана заява разом із “Умовами та правилами надання банківський послуг” та “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між сторонами Договір про надання банківських послуг.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Позивач свої зобовязання за договором виконав, а саме надав позивачу кредит у розмірі, встановленому договором. Натомість, відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору та продовжує ухилятися від виконання своїх зобовязань, у звязку з чим станом на 06.11.2017, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, має заборгованість у розмірі 53565,29 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 6010,68 грн., відсотків за користування кредитом – 28252,82 грн., пені – 16274,87 грн., а також штрафів у сумі 500 грн. (фіксована частина) та 2526,92 грн. (процентна складова).

Посилаючись на норми ст.ст.509,525,526,527,530,598,599,610,615,629,1050,1054 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі53565,29 грн., а також судові витрати, понесені ним при подачі позову в сумі 1600 грн.

У відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, відповідач подала до суду відзив на позов (а.с.50-54). У відзиві відповідач указала, що у заяві б/н від 11.07.2011 не зазначений розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, тому виходячи зі змісту ст. 638, ч.1 ст.1054 ЦК України, сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, а отже договір не був укладений. Відповідач вважає, що кредитний договір є неукладеним (нікчемним), посилаючись на ст.ст.215,1055 ЦК Українист.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Інформацію,яка повиннабула надаватисьу письмовійформі,щодо умовкредитування тамісцезнаходження кредитодавцяїй наданоне було.Відповідач небула належнимчином ознайомленаз «Умовамита правиламинадання банківськихпослуг» та«Тарифами Банку».Жодних дорученьна списаннякоштів зісвого рахункувідповідач ненадавала,а такожжодних виписокта  вимог від АТ КБ «Приватбанк» не отримувала.

Наявність копії Умов за підписом голови правління банку не може бути належним і допустимим доказом, оскільки вона не є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування її інтересів при вирішенні цього спору.

Також позивач не надав жодних підтверджень перерахування або видачі кредитних коштів. Проте, відповідач стверджує, що кредит у сумі 25000,00 грн. вона не отримувала. Своєї згоди на встановлення і збільшення кредитного ліміту вона не надавала, що підтверджується відсутністю бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою у відповідній графі заяви від 11.07.2011. Переказ та отримання суми кредиту нічим не підтверджено.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений робітниками банку – є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача та складений з допущенням помилок у розрахунках, що викликає сумнів у достовірності такого доказу.

За останній час до відповідача надходили дзвінки з різних телефонних номерів від людей, які називали себе представниками АТ КБ «Приватбанк», та неодноразово озвучували недостовірну інформацію про існуючі зобов’язання, погрозі принижували мою честь та гідність.

Окрім того,відповідач булапозбавлена можливостіотримання достовірноїта повної інформації, щодо реального стану свого рахунку. ОСОБА_5 неодноразові зверталася з письмовими зверненнями до АТ КБ «Приватбанк» та контролюючих органів (докази додано), проте, жодної відповіді і необхідної інформації так і не отримала всупереч, норм Законів України «Про банки та банківську діяльність» та «;Про звернення громадян».

За викладених у відзиві обставин, відповідач просила позовних вимогах АТ КБ «ПриватБанк» до неї відмовити у повному обсязі.

Одночасно із відзивом, відповідач подала заяву про застосування строку позовної давності аргументуючи її тим, що згідно документів, наданих позивачем, норм права, терміни позовної давності позивачем були пропущені, а відповідне зарахування інших платежів з рахунок заборгованості за кредитом, зокрема, штрафів та пені, які нараховувались в разі прострочених зобов’язань, є незаконним.

У свою чергу, представником позивача, було надано відповідь на відзив (а.с.162-171), у якій представник указав наступне.

З моменту оформлення кредитного договору між сторонами пройшло 6 років, а позичальник в ОСОБА_4 не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що відповідач знала про розмірі процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилася, про що свідчить факт підписання договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

З анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_5 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила. Заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua складають Договір про надання банківських послуг.

Зміст договору зафіксовано у декількох документах: заяві-позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та ОСОБА_1. Отже, між сторонами укладено договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству України. Відповідно до довідки про умови кредитування з використання картки «Універсальна» відповідачу було встановлено поточну проценту ставку у розмірі 2,5% ( 30% на рік) , указано розміри комісій та штрафів. Тобто між сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

З виписки з карткового рахунку простежується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та убачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали у касах магазинів, а отже й отримувала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. відповідач частково погашала заборгованість і знову користувалася кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами відповідачу було добре відомі і зрозумілі умови договору, а той її твердження щодо незнання тарифів та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Строк позовної давності позивачем дотримано, оскільки строк випущеної ОСОБА_5 картки до останнього дня – 10.2018, а позивач звернувся до суду 10.11.2017, а отже звернувся до спливу строку позовної давності.

При наданні відповідей Банком на звернення відповідача не було допущено порушень терміну, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Посилаючись на те, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а відповідач належним чином не виконувала свої зобовязання за кредитним договором, представник просить задовольнити вимогу Банку у повному обсязі.

У відповідності до ст.180 ЦПК України відповідачем було надано письмове заперечення на відповідь на відзив (а.с.47-50 ОСОБА_1 2), у якому відповідач наполягала на своїй позиції, викладеній у відзиві на позов, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

У відповіді на заперечення, представник позивача посилався на ті ж обставини, що були викладені ним у відповіді на відзив (а.с.69-77 ОСОБА_1 2) та просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав викладених у позові та відповіді на відзвив.

Відповідач у судове засідання не зявилася, її представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на підстави та обставини, викладені стороною відповідача у письмових заявах по суті.

Суд, заслухавши позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Матеріалами справи установлено, що на підтвердження укладення кредитного договору між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (колишня назва ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_5 позивачем надано анкету-заяву, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.13-29).

На підтвердження порушення взятих відповідачем зобовязань за кредитним договором, позивачем надано розрахунок станом на 31.05.2018, згідно якого ОСОБА_5 має заборгованість у розмірі 53565,29 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом – 6010,68 грн., відсотків за користування кредитом – 28252,82 грн., пені – 16274,87 грн., а також штрафів у сумі 500 грн. (фіксована частина) та 2526,92 грн. (процентна складова) (а.с.7-12).

Як убачається із копії анкети-заяви від 11.07.2011, ОСОБА_5 подала до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» указану анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанка. Дана заява містить особисті дані ОСОБА_5 Однак відомості про надання конкретних послуг Банку, їх перелік та відкриття якої із перерахованих карток чи послуг було здійсненовідсутні ту заяві. Дана анкета-заява містить підпис ОСОБА_5, про що не заперечувала сторона відповідача у судовому засіданні (а.с.13, 123-124).

З дослідженого у судовому засіданні оригіналу анкети-заяви від 11.07.2011 суду також не видалося за можливе установити, яку саме картку отримала ОСОБА_5, на які потреби, на яку грошову суму була оформлена заява, перелік послуг Банку, умови та правила надання цих послуг.

Наданий позивачем ОСОБА_6 з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить ні дати цього витягу, ні підпису ОСОБА_5 про ознайомлення з тарифами обслуговування кредитних карт (а.с.14).

Також відсутній підпис ОСОБА_5 на Витязі з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.15-29).

Як у відзиві на позов, так і у судовому засіданні сторона відповідач наполягала на тому, що кредитного договору з Банком ОСОБА_5 не укладала, ніяких зобовязань за кредитним договором не мала, а користувалась депозитною карткою, на яку вкладала особисті кошти, використовувала її як картку для розрахунків.

На підтвердження указаного відповідачем було надано її письмові звернення до позивача та контролюючих органів (а.с.60-68).

Позивачем у свою чергу було надано копії відповідей, які банком надсилалися на письмові звернення відповідача, згідно яких убачається, що конкретної відповіді щодо заборгованості, за яким саме кредитним договором ОСОБА_5 не отримала. Пропонувалося відповідачу ознайомити із розрахунком заборгованості у Приват24. Також банк посилався на те, що банківська таємниця може бути розкрита особисто клієнту у відділенні банку (а.с.199,200).

Крім того, як убачається з відповіді позивача від 16.02.2017 ОСОБА_5 була повідомлена про те, що між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений договір №SAMDN52000071937393 від 27.12.2012, за яким станом на 16.02.2017 мається заборгованість у розмірі 26859,33 грн., з яких 400,00 грн. прострочена заборгованість (а.с.201).

Судом не видалося за можливе установити, на який саме кредитний договір посилався у вказаній відповіді позивач, оскільки дата та номер зазначеного у відповіді договору, не співпадає із датою та номером кредитного договору, за яким позивачем заявлено позовні вимоги до ОСОБА_5 у даній справі, а також не прослідковується із наданих позивачем інших доказів у справі.

Наданий позивачем як доказ аркуш із фотозображенням ОСОБА_5 із карткою суд не може вважати належним доказом укладення кредитного договору, оскільки з даного зображення не можливо установити, яку саме картку отримала відповідач (а.с.123).

На підставі довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судом установлено, що відповідачу було видано пять карток:

-№5457082904512998, дата відкриття 10.01.2006, термін дії до 01/13;

-№4149437112379464, дата відкриття 05.03.2012, термін дії до 01/16;

-№5457092300430505, дата відкриття 27.12.2012, термін дії до 07/16;

-№5363542300688729, дата відкриття 07.12.2013, термін дії до 12/15;

-№4149625809219478, дата відкриття 30.08.2016, термін дії до 10/18 (а.с.126,182).

Згідно виписок по зазначеним карткам, судом установлено, що ОСОБА_5М, користувалася указаними картками, здійснюючи різні операції, у тому числі знімала готівку, купувала товари, поповнювала мобільний звязок, сплачувала послуги через Приват24, переводила кошти в інший бан через Приват24 та ін (а.с.127-149, 172-181).

Отже, судом установлено, що ОСОБА_5 користувалася послугами банку, мала пять карток, але установити, яка із цих пяти карток належала до картки за кредитним договором суду не видалося за можливе.

З цього приводу представником позивача конкретних пояснень чи доказів суду також надано не було.

Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні позову суд виходить із такого.

Так, згідно ч.1ст 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Положенняст.627 ЦК Українивстановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 ЦК України).

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобовязаною разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір обовязково має укладатись у письмовій формі; недодержання

письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його нікчемністю (ст.1055 ЦК України).

Відповідно дост.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно частини третьої зазначеної статті, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У судовому засіданні, на підставі досліджених судом доказів, не було установлено, що 11.07.2011, під час підписання анкети-заяви, про підписання якої не заперечувала ОСОБА_5, відповідач виявила бажання та розуміла, що таким чином вона укладає кредитний договір і бере на себе зобовязання за цим договором.

Так, анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі і на умовах, обумовлених у позові, а наданий позивачем витяг з ОСОБА_1 обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису відповідача про отримання кредиту.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки в судовому засіданні не доведено укладання кредитного договору.

Отже, судом не було установлено вільного волевиявлення відповідача як учасника правочину на укладення кредитного договору.

Таким чином,аналізуючи доказиу справів їхсукупності,ураховуючи,що позивачемне наданодоказів проукладання 11.07.2011між ПАТКБ «ПриватБанк» таОСОБА_5кредитного договору,судприходить довисновку, що кредитний договір є неукладеним (не відбувся), оскільки сторони в належній формі не досягли згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем, а тому немає підстав для стягнення заборгованості за таким договором.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України. Оскільки у задоволенні позову відмовляється, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 1213141247259,264,265,279,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги через Тростянецький районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 24.09.2018.

Суддя О.С.Линник