Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора ПАТ “ПУМБ” на суму 68 876,36 грн. про стягнення заборгованності в повному об’ємі

Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора ПАТ “ПУМБ” на суму 68 876,36 грн. про стягнення заборгованності в повному об’ємі

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Категория: суд с банком

“30” жовтня 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого – судді Мельничук І. І.
при секретарі Покидько Л. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В :

представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №26256029149132 у сумі 68876,36 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 02.12.2014 року на підставі кредитного договору №26256029149132 видано кредитну карту з лімітом овердрафту у сумі 8000 грн., який згодом було збільшено до 30300 грн. Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинило свою діяльність шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк». Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк «Ренесанс Капітал», що підтверджується випискою та Статутом. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання, заборгованість станом на 28.05.2020 року складає 68876,36 грн. з яких: 29347,14 грн. – заборгованість за кредитом; 24379,22 грн. – заборгованість за процентами; 15150 грн. – штрафні санкції. Просить стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за кредитним договором в сумі 68876,36 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн.
20.07.2020 року провадження у справі відкрито.
28.08.2021 року справу призначено до судового розгляду.
15.09.2021 року до суду надійшов відзив поданий представником відповідача адвокат по кредитам., в якому зазначає, що відповідач не визнає позовних вимог. Посилається на те, що переказ на отримання суми кредиту відповідачем в розмірі 30300,00 грн. не підтверджено жодними доказами. Зазначає, що наданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Вказує, що позивач до позовної заяви не долучив договір на відкриття карткового рахунку з інформацією про номер рахунку, на який позивач перерахував кредитні кошти відповідачу, не зазначено номер платіжної картки, яка була надана до відкритого рахунку відповідачу, не долучено доказів про отримання відповідачем платіжної картки. Зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності як за тілом кредиту так і за відсотками, та неустойкою. Також, АТ «ПУМБ» не довів наявність негативних наслідків через прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором та не надав арифметичного розрахунку з посиланням на норми кредитного договору щодо стягнення сум штрафних санкцій. Вважає, що дії кредитора відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» є нечесною підприємницькою практикою. Просить відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості та застосувати строки позовної давності у цій справі.
Представник позивача АТ «ПУМБ» в судове засідання не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, у позовній заяві просить про розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі відповідача. Позов заперечив у повному обсязі з підстав наведених у відзиві.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з`ясувавши думку представника позивача та представника відповідача, висловлені у письмових заявах та докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.
Згідно статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи встановлено, що 19.07.2016 року ПАТ «Банк «Ренесанс Капітал» припинило свою діяльність шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
АТ «ПУМБ» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк «Ренесанс Капітал», що підтверджується Статутом.
21.10.2019 року позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу ОСОБА_1 про наявність заборгованості перед банком станом на 25.02.2019 року в розмірі 40364,31 грн., у вимозі зазначено строк погашення заборгованості – до 04.03.2019 року.
АТ «ПУМБ» в позовній заяві зазначає, що 02.12.2014 року на підставі кредитного договору №26256029149132 ОСОБА_1 видано кредитну карту з лімітом овердрафту у сумі 8000 грн., який згодом було збільшено до 30300 грн.
АТ «ПУМБ» в позовній заяві вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.05.2020 року складає 68876,36 грн. з яких: 29347,14 грн. – заборгованість за кредитом; 24379,22 грн. – заборгованість за процентами; 15150 грн. – штрафні санкції, на підтвердження чого надано виписку з рахунку.
Згідно з випискою з рахунку заборгованості за кредитним договором №26256029149132, наявною в матеріалах справи, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» станом на 29.05.2020 року складає 68876,36 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 19734,51 грн.; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 23389,51 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 9612,63 грн.; строкова заборгованість за процентами в розмірі 989,71 грн.; неустойка за порушення зобов`язань по кредиту в розмірі 15150,00 грн. та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.
З матеріалів справи встановлено, що 02 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписала пропозицію укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) (арк. спр. 4). В даній пропозиції зазначено валюту рахунку гривні (пункт 2.2), ліміт овердрафту 8000,00 грн. (пункт 2.3), строк користування овердрафтом 60 місяців (пункт 2.4), процентну ставку за користування овердрафтом 0,0001% річних при здійсненні розрахункових операцій в торгівельно-сервісній мережі за рахунок коштів овердрафту (в межах ліміту); – 46,00% річних при здійсненні інших дебетових операцій по картковому рахунку за рахунок коштів овердрафту (в межах ліміту) (пункт 2.5), процентну ставку за користування несанкціонованим овердрафтом 46,00% річних (пункт 2.6), реквізити карткового рахунку (пункт 2.7) та реквізити сторін.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
АТ «ПУМБ» в позовні заяві зазначає, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 02.12.2014 року на підставі кредитного договору №26256029149132видано кредитну карту з лімітом овердрафту у сумі 8000 грн., який згодом було збільшено до 30300,00 грн. Так, відповідно до наданої позивачем копії пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта), ліміт овердрафту становив 8000 грн. Однак, будь-яких інших доказів того, що вказаний ліміт був збільшений до 30300,00 грн. позивач не надав.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
Частинами 1, 2 статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
АТ «ПУМБ» подано до позовної заяви виписку з рахунку відповідача із зазначенням суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № № НОМЕР_1 перед АТ «ПУМБ» станом на 29.05.2020 року складає 68876,36 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 19734,51 грн.; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 23389,51 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 9612,63 грн.; строкова заборгованість за процентами в розмірі 989,71 грн.; неустойка за порушення зобов`язань по кредиту в розмірі 15150,00 грн. та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису. У виписці зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ за кредитним договором № 26256029149132 від 02.12.2014 року не погашена.
Суд вважає, що розрахунок боргу повинен ґрунтуватися на умовах договору передусім щодо динаміки платежів за договором і їх зарахуванні на погашення складових боргу, що має ключове значення в контексті обґрунтованості розрахунку та визначення предмету стягнення (в даному випадку – предмету позову).
Суд критично оцінює та не бере до уваги зазначену вище виписку, як належний і допустимий доказ існуючої у відповідача заборгованості, оскільки, подана позивачем виписка містить тільки загальні суми боргу, із такої виписки суд позбавлений можливості встановити період, за який утворився борг, його складові, зокрема, проценти, неустойка, а також суми на погашення заборгованості, які здійснював чи не здійснював відповідач. Також, не можливо встановити відповідність порядку нарахування заборгованості (зокрема, процентів і неустойки) умовам договору, укладеного між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 .
Крім того, встановлений позивачем розмір неустойки за порушення зобов`язань по кредиту в розмірі 15150,00 грн. складається в тому числі із суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, що свідчить про те, що між сторонами вже існував спір стосовно заборгованості за кредитним договором і банк здійснив дії по примусовому стягненню боргу шляхом видачі виконавчого напису нотаріуса. Проте, позивачем не надано даних про суму такого стягнення та розміру погашеного за виконавчим написом боргу. Крім того, відповідно до ст. 549 ЦК України, плата за здійснення виконавчого напису не може бути складовою неустойки, як виду відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання.
Як встановлено судом з матеріалів справи 19.07.2016 року ПАТ «Банк «Ренесанс Капітал» припинило свою діяльність шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» і АТ «ПУМБ» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк «Ренесанс Капітал», однак, позивачем суду не надано доказів того, яка заборгованість існувала перед ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» у відповідача ОСОБА_1 на час припинення шляхом приєднання до АТ «ПУМБ».
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме, в якій сумі зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» перейшли до АТ «ПУМБ», а також не надано належних доказів того, що в ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором № 26256029149132 від 02.12.2014 року року у заявленому позивачем розмірі.
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ».
Що стосується посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем пропущено строк позовної давності як за тілом кредиту так і за відсотками та неустойкою, то суд враховує наступне.
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14«Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відповідно до змісту вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 серпня 2019 року (справа № 2004/1979/12, пункт 71) зазначила, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Оскільки, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26256029149132 від 02.12.2014 року за недоведеністю, тому підстав для застосування позовної давності немає.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору у розмірі 2102 гривні 00 коп. покладаються на позивача та судом з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

в задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.10.2020 року
Суддя І. І. Мельничук