Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора ПАТ “ПУМБ” на суму 26 653,59 грн. про стягнення заборгованності в повному об’ємі

Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора ПАТ "ПУМБ" на суму 26 653,59 грн. про стягнення заборгованності в повному об'ємі

Справа № 196/1318/19
№ провадження 2/196/140/2020

Р ІШ ЕН НЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року смт Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої – судді Гудим О.М.,
за участю секретаря – Шевченко Т.І.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерноготовариства “ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ “ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк” звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що 04.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством “Банк Ренесанс Капітал” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №GP-6755992, згідно умов якого останній було видано кредит в сумі 10095,21 грн.
19.07.2016 року Публічне акціонерне товариство “Банк Ренесанс Капітал” припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк”, яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства “Банк Ренесанс Капітал”.
На баланс Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” внаслідок приєднання Публічного акціонерного товариства “Банк Ренесанс Капітал” була передана заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до ст.1050 ЦК України та ст.11 ЗУ “Про захист прав споживачів” позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць.
Позивач направив письмову вимогу відповідачеві на адресу місця проживання, зазначену ним у анкеті на отримання кредиту, однак це результату не дало.
Вказує, що відповідач не виконує належним чином свої кредитні зобов`язання довготривалий час.
Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.07.2019 року становить 26653,59 грн., з яких: 6457,31 грн. – заборгованість за кредитом; 860,3 грн. заборгованість за процентами; 2777,6 грн. заборгованість за комісією; 16558,38 грн. штрафні санкції.
Відповідно до п.6.2 загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків, на які йдеться посилання у Пропозиції укласти договори (оферта), за повне або часткове прострочення повернення кредиту, сплати процентів, комісії у терміни, передбачені графіком платежів за кредитним договором позичальник повинен сплатити банку штраф за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач прохає стягнути на його користь з відповідача заборгованість в сумі 26653,59 грн., а також судовий збір в розмірі 1921,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, вказавши в позовній заяві про розгляд справи у відсутність їх представника, заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник кредитный адвокат в судове засідання не з`явилися, надіславши до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність та відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнають та прохають у задоволенні позовних вимог відмовити, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В даному випадку у відкритому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.
АТ “ПУМБ” просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 26653,59 грн. Посилався на те, що 04.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством “Банк Ренесанс Капітал” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №GP-6755992, згідно умов якого останній було видано кредит в сумі 10095,21 грн.
19.07.2016 року Публічне акціонерне товариство “Банк Ренесанс Капітал” припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк”, яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства “Банк Ренесанс Капітал”.
На баланс Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” внаслідок приєднання Публічного акціонерного товариства “Банк Ренесанс Капітал” була передана заборгованість за кредитним договором. Відповідач свої обов`язки по сплаті кредиту та процентів не виконує.
За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як доказ порушення відповідачем умов кредитного договору позивачем надано довідку про стан та історію заборгованості (а.с.12) та виписку із рахунку, згідно якого загальна сума боргу відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 26653,59 грн., яка складається: 6457,31 грн. – заборгованість за кредитом, 860,30 грн. – заборгованість за процентами, 2777,60 грн. – заборгованість за комісією, 16558,38 грн. – штрафні санкції, але суд не можне визнати зазначений доказ належним та допустимим, так як здійснити перевірку правильності розрахунку неможливо, зважаючи на висловлені відповідачем у відзиві заперечення позовних вимог, тому суд не може послатися на нього як належний та недостатній доказ розрахунку заборгованості.
Зміст ч.2 ст.78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи надані позивачем докази, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази неналежними та недостатніми, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування, на їх підставі не можливо встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст.530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Адвокат по кредитам у відзиві на позов стверджує, що позивачем не надано будь-яких документів, якими б підтверджувався факт перерахування будь-яких коштів на її рахунок, належного арифметичного розрахунку з посиланням на Кредитний договір щодо стягнення сум штрафів та пені в розмірі 16558,38 грн. та взагалі суми заборгованості, просить застосувати наслідки спливу позовної давності, так як позивач звернувся до суду після спливу трирічного строку з дня здійснення останнього платежу.
Поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України викладеними у постанові від 06.11.2013 року у цивільній справі № 6-116цс13 та у постанові від 03.06.2015 року у цивільній справі № 6-31цс13.
Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов`язань.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За змістом норми початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності.
Заперечуючи проти позову кредитный юрист просить суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.
Як вбачається з копії Пропозиції укласти договори (оферта) від 04.09.2014 року Кредитний договір №GP-6755992, укладений між Публічним акціонерним товариством “Банк Ренесанс Капітал” та ОСОБА_1 , на строк 24 місяці, тобто до 04.09.2016 року, коли відповідач здійснила останній платіж з матеріалів справи встановити не можливо, позивачем будь-яких доказів, які б спростовували твердження відповідача щодо наявності заборгованості та строку позовної даності суду не надані, а тому строк позовної давності на право на звернення до суду необхідно рахувати з 05.09.2016 року, тобто з наступного дня після закінчення строку дії Кредитного договору. Позивач же звернувся до суду з позовною заявою лише 04.10.2019 року, тобто з пропуском, встановленого законом трирічного строку позовної давності.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
З наведеного вище, суд приходить до висновку що, позивачем пропущений строк позовної давності по вимогах даного позову, він звернувся до суду із вимогою про захист свого цивільного права за межами строків позовної давності, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ч.4 ст.267 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вище викладені обставини, а саме, що відповідач просить застосувати строк позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
При вирішенні справи по суті суд керується такими нормами права.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.
За наведених вище обставин та з підстав, зазначених в позові, з врахуванням наданих суду позивачем доказів в підтвердження наведених у позовній заяві обставин, – позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, в силу чого в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн. У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд відповідно до ст. 141 ЦПК України відмовляє у стягненні судових витрат з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства”ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк” до ОСОБА_1 простягнення заборгованості відмовити.
Судовий збір залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.
Головуюча: О.М.ГУДИМ