Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора ПАТ “ПУМБ” на суму 133 029,35 грн. про стягнення заборгованності в повному об’ємі

Рішення щодо відмови в позовних вимогах кредитора ПАТ "ПУМБ" на суму 133 029,35 грн. про стягнення заборгованності в повному об'ємі

Справа № 749/93/20
Номер провадження 2/749/113/20

Р ІШ ЕН НЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“23” квітня 2020 р. м. Сновськ
Щорський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Шаповал З.О.,
з участю секретаря Михалевич М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №749/93/20 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК” до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року АТ “ПУМБ” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,посилаючись на те, що відповідно до укладеного між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем договору № GP-6691288 від 26.08.2014 року, відповідач отримав кредит у розмірі 22287,57 грн. ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» 19.07.2016 року припинилося шляхом приєднання до АТ «Перший Український Міжнародний Банк». АТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал». Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 22.01.2020 року має заборгованість 133 029,35 грн., що складається із заборгованості за кредитом 20 721,96 грн, заборгованості за процентами – 3643,78 грн., заборгованості за комісією 12938,06 грн., штрафних санкцій 95 725,55 грн.
У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 133 029,35 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102 грн.
Ухвалою судді від 19.02.2020 року відкрито провадження у зазначеній справі та призначено судове засідання по суті.
У судовому засіданні представник позивача відсутній, в позовній заяві просить справу розглянути у його відсутності.
У судовому засіданні відповідач та його представник відсутні, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача кредитный адвокат до суду надали заяву про розгляд справи у його відсутності. Також, до суду надав відзив, за мотивами якого вказує, що банк не має права нараховувати проценти та пеню після пред`явлення заяви до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, про вчинення виконавчого напису, про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 39619, 19 грн, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18. Відповідач заперечує факт переказу чи отримання від позивача будь-яких коштів та вважає, що позивач не долучив до матеріалів справи жодних доказів в підтвердження наявності заборгованості та заперечує проти наявності заборгованості, а тому посилаючись на висновок ВС України у справі №315/353/17 вказує, що сам по собі розрахунок Банку не може бути підтвердження правильності такого розрахунку. Вказує, що розрахунок заборгованості не може бути підтвердження існування заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до вимог ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Заявляє про пропуск строку позовної давності та просить застосувати строк позовної давності до вимог банку. Представник відповідача адвокат по кредитам вважає укладений між сторонами договір недійсним з огляду на недобросовісність Банку.
У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2014 року ОСОБА_1 , згідно письмової Пропозиції укласти Договір Карткового рахунку та договір страхування (оферта), запропонував АТ «Банк Ренесанс Капітал» укласти договір страхування та договір карткового рахунку (а.с.6).
ПАТ «ПУМБ» виконало взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордерам №15647173 від 27.08.2014 року (а.с. 9), а тому посилання представника відповідача на відсутність жодних доказів в підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів не заслуговує на увагу.
На підтвердження наявності заборгованості надано Виписку з рахунка Відповідача із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором №GP-6691288 від 26.08.2014 року (а.с.14), згідно з якої станом на 22.01.2020 у Відповідача утворилась заборгованість в сумі 133 029,35 грн., що складається із заборгованості за кредитом 20 721,96 грн, заборгованості за процентами – 3643,78 грн., заборгованості за комісією 12938,06 грн., штрафні санкцій 95 725,55 грн., яка на даний час не погашена.
Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Відповідно до роз`яснень, що надані в п.23,27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2, розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України “Про Національний банк України” та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див п. 62 Постанови Правління Національного банку України від 04.07.2018№ 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України»).
Надана позивачем Виписка з рахунка із зазначенням суми заборгованості відповідача та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором №GP-6691288, довідка про стан історії заборгованості за Кредитним договором №GP-6691288 та виписка/особовий рахунок Відповідача за період з 26.08.2014 року по 22.01.2020 року не можуть слугувати підтвердженням існування боргу, з наданих документів неможливо встановити період, за який утворився борг, його складові, як то проценти (розмір процентної ставки), неустойки (вид та розмір застосованої пені чи штрафу), комісії). Вказана виписка містить тільки загальні суми боргу, що не підтверджуються відповідними проведеними банківськими розрахунками, що позбавляє суд встановити наявність підстав для задоволення вимог у відповідному розмірі.
Надана позивачем довідка про стан історії заборгованості за Кредитним договором №GP-6691288 від 26.08.2014 року, не є первинним документом, так як не відповідає вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.51 Постанови Правління Національного банку України від 04.07.2018№ 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України».
Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року по справі №315/353/17 розглядаючи аналогічний спір про стягнення заборгованості за кредитним договором зазначив, що задовольняючи частково позов, апеляційний суд взяв до уваги наданий банком розрахунок заборгованості, при цьому не звернув увагу, що відповідач заперечувала проти заявленого банком розміру заборгованості, а банк не надав доказів на підтвердження правильності такого розрахунку. Сам по собі розрахунок заборгованості, здійснений банком, за умови невизнання її розміру відповідачем, не може бути єдиним та безумовним доказом розміру наявної заборгованості за кредитним договором. У такому разі банк повинен надати суду належні докази на підтвердження розрахованої ним кредитної заборгованості.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача саме в такому розмірі про який йдеться мова у позові, за вказаним кредитним договором, а тому не вбачається підстав для задоволення позову.
Що стосується посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду із даним позовом, то суд зазначає, що відповідно п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Оскільки, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог за недоведеністю, тому підстав для застосування позовної давності немає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 11,207,634,1054,1055 ЦК України ЦК України, ст. ст.81,89,141,259,263-265,279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК” до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Щорський районний суд Чернігівської області.
Суддя З.О.Шаповал