Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”, а саме зменшення позовних вимог на суму 18 960,38 грн.

Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", а саме зменшення позовних вимог на суму 18 960,38 грн.

Справа № 314/1505/19

Провадження № 2/314/735/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 року                                                 м. Вільнянськ

Справа № 314/1505/19;

провадження № 2/314/735/2019;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                                                 Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання                                 Якубовська Т.М.,

учасники справи:

-позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанська компанія «Європейська агенція з повернення боргів»;

-відповідач ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанська компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Стислий виклад позицій сторін.

Представник позивача ТОВ Фінанська компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду 03.04.2019 року з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_1 за кредитним договором № 762940894 від 26.11.2015 року. Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що 26.11.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія Центр фінансових рішень», правонаступником якого згідно договору відступлення права вимоги № 20180730 від 30.07.2017 року є ТОВ Фінанська компанія «Європейська агенція з повернення боргів», та ОСОБА_1 було укладено договір № 762940894, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 38888,08 грн. 04.04.2016 року між сторонами було укладено додатковий договір до кредитного договору № 762940894. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 38888,08 грн. Відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 30.07.2018 року заборгованість по вказаному договору становить 67110,39 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, від представника відповідача до суду надійшов до суду відзив відповідно до якого позовні вимоги позивача визнає частково.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.05.2019 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням осіб, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

21.05.2019 року електронною поштою до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача.

04.06.2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

07.06.2016 року електронною поштою, а 11.06.2019 року безпосередньо до канцелярії від позивача суду надійшла відповідь на позовну заяву.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд

встановив

26.11.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія Центр фінансових рішень», правонаступником якого згідно договору відступлення права вимоги № 20180730 від 30.07.2017 року є ТОВ Фінанська компанія «Європейська агенція з повернення боргів», та ОСОБА_1 було укладено договір № 762940894, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 38888,08 грн. 04.04.2016 року між сторонами було укладено додатковий договір до кредитного договору № 762940894. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 38888,08 грн. Відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 30.07.2018 року заборгованість по вказаному договору становить 67110,39 гривень.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (відповідач) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Статтями 525-526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Судом встановлено, що 26.11.2015 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 762940894, а 04.04.2016 року додатковий договір до кредитного договору(а.с. 5-7, 9).

Згідно умов кредитного договору № 762940894 від 26.11.2015 року ОСОБА_1 було надано кредит на загальну суму 38888 гривень 08 копійок строком на 36 місяців (а.с. 6), а згідно додаткового договору від 04.04.2016 року до кредитного договору № 762940894 сторони досягли згоди, що строк на який надається кредит становить 40 місяців, у зв`язку з чим змінено було граничні терміни внесення щомісячних платежів відповідно до графіку платежів, який викладено в новій редакції (а.с. 9-10).

30.07.2017 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» та ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення права вимоги № 20180730. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» відступило позивачу право вимоги за кредитним договором № 762940894 від 26.11.2015 року (а.с. 23-25).

Станом на 30.07.2018 року відповідачу за кредитним договором № 762940894 від 26.11.2015 року нарахований борг в сумі 67110 гривень 39 копійок, який складається з наступного: 31126,44 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 5639,56 грн. – заборгованість по відсоткам, 18960,38 грн. – сума заборгованості за платою за управління кредитом, 11384,01 грн. – сума заборгованості за пенею (а.с. 17-19).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, враховуючи вимоги ст. 264 ЦПК України суд приходить до наступних висновків в частині стягнення боргу за платою за управління кредитом.

За положеннями статей 626628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит – є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Тобто, споживчий кредит (кредит) – грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Крім того, пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що є загальною вартістю кредиту для споживача. Загальна вартість кредиту – це сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, за положеннями зазначених норм матеріального права кредитодавець має право встановлювати крім процентів за користування кредитом, комісії та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги для отримання обслуговування та повернення кредиту, тільки якщо ці дії є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із цим Законом послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним.

Така правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 та у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року № 61-16384св18.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22 та 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Така правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 61-16384св18 та №201/4087/17 від 27 лютого 2019 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення плати за кредитом в сумі 18960 гривень 38 копійок є безпідставною та задоволенню не підлягає.

При цьому, суд вважає, що в матеріалах цивільної справи достатньо доказів, які підтверджують те, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за вказаним договором, які перелічені судом вище.

Отже, суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 762940894 від 26.11.2015 року у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за вказаним договором, яка повинна складатися з наступного: 31126,44 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 5639,56 грн. – заборгованість по відсоткам, 11384,01 грн. – сума заборгованості за пенею. У зв`язку з чим, змінюється загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 у цій справі з «67110,39 грн.» на «48150,01 грн.».

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене вище, суд вважає можливим частково задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості.

Судові витрати.

Судові витрати у справі складаються із судового збору в сумі 1921,00 грн., вони понесені позивачем і в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню на його користь в повному розмірі з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, –

вирішив:

  1. Позов задовольнити частково.
  2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Вільнянським РС УДМС України в Запорізькій області 18.02.1999 року, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанська компанія «Європейська агенція з повернення боргів»заборгованістьза кредитним договором № 762940894 від 26.11.2015 року у розмірі 48150 (сорок вісім тисяч сто п`ятдесят) гривень 01 копійку, яка складається з наступного: 31126,44 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 5639,56 грн. – заборгованість по відсоткам, 11384,01 грн. – сума заборгованості за пенею.
  3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Вільнянським РС УДМС України в Запорізькій області 18.02.1999 року, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанська компанія «Європейська агенція з повернення боргів»заборгованість судовий збіру розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.
  4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13.06.2019 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанська компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(юридична адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, фактична адреса: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2,Ю поверх 4, код ЄДРПОУ 35625014, п/рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «ТАСкомбанк», МФО 339500).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Вільнянським РС УДМС України в Запорізькій області 18.02.1999 року, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя                                         Вікторія Олександрівна Кіяшко

13.06.2019