Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора ПАТ “ПУМБ”, а саме зменшення позовних вимог на суму 35 352,98 грн.

Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора ПАТ "ПУМБ", а саме зменшення позовних вимог на суму 35 352,98 грн.

Справа № 737/1186/19
Проваждення № 2/737/45/20

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року смт Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області
Суддя Лібстер А. С. секретар судового засідання Юрченко М. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу№ 737/1186/19 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості учасники справи та представники: позивачне з`явивсявідповідачне з`явилася

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «ПУМБ» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 42728,71 грн. та судових витрат у розмірі 1921 гривня.
Вимоги обґрунтовує тим, що Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» ОСОБА_1 23.07.2015 року на підставі кредитного договору № GP -7747452 (надалі – кредитний договір) видано кредит у сумі 15008,12 грн.
19.07.2016 р. Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк». Зазначена обставина підтверджується випискою з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк «Ренесанс Капітал», що підтверджується випискою та Статутом.
На баланс Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» внаслідок приєднання Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» була передана заборгованість за кредитним договором.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19.11.2019 р. складає 42728,71 грн., з яких 8393,98 грн. – заборгованість за кредитом; 445,23 грн. – заборгованість процентами; 6168,91 грн. заборгованість за комісією; 27720,59 грн. – штрафні санкції.
Посилаючись на вищенаведене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 42728,71 грн. та судовий збір 1921 грн.
В судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в позові наявне клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з`явилася. Представник відповідачки – адвокат Калінін Сергій Костянтинович надав заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Також представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з наступних підстав:
Позивач не надав жодних підтверджень перерахування або видачі кредитних коштів. Однак Позивач стверджує, що Відповідачу перераховані грошові кошти в сумі 15 008,12 грн. Позивач на підтвердження даної банківської операції будь-яких документів не надав. У додатках до позовної заяви відсутній документ, який би підтверджував факт перерахування (отримання) будь-яких коштів.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений робітниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Позивача до Відповідача. Сама позовна заява не містить необхідних даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Позивач не додав до позовної заяви належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку Позивач надав/перерахував Відповідачу згідно Кредитного договору та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кредитні кошти.
Зазначає, що цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року передбачено що істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).
Верховний Суд України в постанові від 03.09.2014 року в справі № 6- 100цс 14 вказав, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Відповідно до ст. 22, ст. 623 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’ язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їі право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Доказів завдання збитків АТ «ПУМБ» не надано. АТ «ПУМБ» не довів наявність негативних наслідків через прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором. Більш того, такі негативні наслідки могли виникати лише для первісного кредитора.
Більш того, АТ «ПУМБ» не надав арифметичного розрахунку з посиланням на норми Кредитного договору щодо стягнення сум штрафів та пені в розмірі 27 720,59 грн.
Представник відповідача звертає увагу не те, пропозиція укласти договір (оферта) викладена в письмовій формі на папері з надрукованим текстом шрифтом розміром 5 друкувальних пунктів. Такі дії зроблені позивачем навмисно з метою ускладнити та унеможливити відповідачу прочитання тексту договору, ознайомлення з істотними умовами та відповідно неможливістю прийняття позивачем зваженого та свідомого рішення щодо необхідності укладення договору саме на таких умовах.
Друкування тексту договору шрифтом розміру 5 друкувальних пункт є порушенням вимог чинного законодавства, що стосується оформлення документів. Зокрема ДСТУ 4163:20 передбачає необхідність використання шрифту розміру 12-14 друкарських пунктів.
Підтвердженням зазначеного порушення є численні ухвали судів різних інстанцій (в тому числі ВСУ) про відмову в прийнятті в якості належних та допустимих доказів документів, що надруковані дрібним шрифтом у зв`язку, з неможливістю отримати з них інформацію.
Вважає зазначені умисні дії відповідача нечесною підприємницькою практикою.
За вимогами ч. б ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Також зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності як за тілом кредиту так і за відсотками, та неустойкою.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості тілом кредиту та за процентами за користування кредитом та про відсутність підстав для стягнення інших нарахувань виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.07.2015 ОСОБА_1 підписала пропозицію ПАТ «ПУМБ» укласти договір про надання споживчого кредиту. У вказаній пропозиції сума кредиту зазначена у розмірі 12 240 грн., розмір процентної ставки річних становить 4,99 %, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,10 % (а.с.54).
Згідно з меморіальним ордером № 12630097 від 23 липня 2015 року Філія ПАТ «ПУМБ» в м. Київ перерахувала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12 240 грн. на підставі кредитного договору № GP- 7747452 від 23.07.2015 (а.с.10).
31.05.2018 банком направлено ОСОБА_1 письмову вимогу (Повідомлення) про наявну заборгованість відповідно до кредитного договору, яка станом на 31.05.2018 становила 17 832,01 грн. (а.с.11).
Згідно з випискою з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № GP- 7747452 станом на 19.11.2019 (включно) заборгованість перед АТ «ПУМБ» складає 42728,71 грн. в тому числі:
8393,38 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту;
6168,91 грн. – прострочена заборгованість за комісією;
445,23 грн. – прострочена заборгованість за процентами;
27720, 59 – неустойка за порушення зобов`язань
Згідно з правовою позицією ВСУ у справі № 6-1746цс16: Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу.
Згідно з довідкою про стан та історію заборгованості за кредитним договором № GP- 7747452 від 23.07.2015, за період з 26.08.2015 по 27.07.2016 з ОСОБА_1 було списано комісію у розмірі 3084,48 грн. У цей період ОСОБА_1 було внесено в рахунок погашення заборгованості за кредитом 3846,02 грн. та 523,98 грн. внесено в рахунок погашення процентів. Вказане підтверджується виписками з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 23.07.2015 по 19.11.2019 (а.с.13-14, 16-36).
Враховуючи те, що Банк незаконно списав з ОСОБА_1 комісію загальний розмір якої становить 3084,48 грн., вказана сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. За таких обставин розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» становить 12240 (сума наданого ОСОБА_1 кредиту) – 3846,02 грн. (кошти внесені на погашення заборгованості за тілом кредиту) – 3084,48 грн. (списана комісія) = 6930 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положеннями ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Посилання представника відповідача не те, що позивачем був пропущений строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів є не обґрунтованими, тому що згідно з ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 08.11.2019 останній раз внесла кошти у розмірі 299,27 грн. на погашення заборгованості за тілом кредиту та у розмірі 35,56 грн. на погашення заборгованості за процентами, інші грошові кошти на погашення кредиту ОСОБА_1 вносила протягом липня-листопада 2019 року. Зазначені дії свідчать про визнання ОСОБА_1 боргу перед АТ «ПУМБ». Суд вважає за необхідне додатково зазначити, що позивач не зараховував внесені ОСОБА_1 кошти на погашення неустойки.
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь АТ «ПУМБ» з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6930,50 грн. та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 445,23 грн.
Що стосується заборгованості за неустойкою, то суд вважає за можливе застосувати до неї заявлений відповідачем строк позовної давності.
Згідно зі ст. 256 позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з довідкою про стан та історію заборгованості за кредитним договором № GP- 7747452 від 23.07.2015 позивачем була нарахована відповідачу неустойка в загальному розмірі 27720,59 грн. Однак останнє нарахування неустойки відбулося за період з 23.06.2018 по 23.07.2018. Таким чином перебіг позовної давності щодо стягнення неустойки розпочався з 24.07.2018 року та закінчився 24.07.2019 року, тобто до пред`явлення позову до суду.
Таким чином, за обставинами даної справи, суд не вбачає підстав стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за комісією та неустойку.
Суд не погоджується з запереченнями сторони відповідача проти позову в тій частині, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений робітниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, оскільки фактично банк надав суду меморіальний ордер про перерахування коштів ОСОБА_1 та виписку з рахунку ОСОБА_1 (а.с. 15-36), тобто рух коштів підтверджений первинними бухгалтерськими документами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії та пені з наведених вище підстав, суд вважає за недоцільне обговорювати доводи сторони відповідача про нечесну підприємницьку практику, підстави для зменшення неустойки та наявність збитків у позивача. Однак вважає за необхідне зазначити, що, незважаючи на розмір шрифту, ОСОБА_1 мала усвідомлювати, що вона отримала гроші банку у тимчасове користування на платній основі та зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти, тому мала з`ясувати розмір процентної ставки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судовий збір, сплачений позивачем у мінімальному передбаченому законом розмірі, він підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись статтями 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4,) заборгованість за кредитом в розмірі 6930 (шість тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 50 копійок та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 445 (чотириста сорок п`ять) гривень 23 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» 1921 гривню судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 20.02.2020.
Суддя А. С. Лібстер