Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора ПАТ “ПУМБ”, а саме зменшення позовних вимог на суму 29 856,76 грн.

Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора ПАТ “ПУМБ”, а саме зменшення позовних вимог на суму 29 856,76 грн.

Категорія: Суд з банком
Справа № 334/39/19
Провадження № 2/334/500/20

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник ПАТ «ПУМБ» звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що відповідно до договору № 26259029135217 від 29.04.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем, останній видано кредит у сумі 1605,99 грн.
19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ».
У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по кредитному договору, станом на 14.12.2018 року виникла заборгованість у сумі 37690,04 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати на сплату судового збору.
У судове засідання представник позивача не з`явився, просив про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Представник відповідача адвокат по кредитам надав суду заяву про розгляд справи без участі відповідача, проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві, доповненні до відзиву, також просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.04.2015 року ОСОБА_1 підписала «заяву» про відкриття рахунку у філії ПУМБ в м. Київ, відповідно до якої відкрила два особові рахунки у національній валюті гривня: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 . До заяви позивачем надано «Пропозицію укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта)», відповідно до якої встановлено суму кредитного ліміту, процентну ставку за користування овердрафтом, строк пільгового періоду та розмір комісії за кредитної заборгованості.
Згідно з наданою банком виписки з розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.12.2018 року складає 37690,04 грн., з яких: 7833,28 грн. – заборгованість за кредитом; 0 грн. – заборгованість за процентами; 8812,46 грн. – заборгованість за комісією; 21044,3 грн. – штрафні санкції.
На виконання ухвали суду про витребування доказів, позивачем надано виписки з особового рахунку відповідача у період з 29.04.2015 по 03.10.2016 та 03.10.2016 по 14.12.2018, відповідно до яких судом встановлено заборгованість за кредитом у розмірі 7833,28 грн.
Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов`язання.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В разі укладення кредитного договору неустойки поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Заяві та пропозиції, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв`язку з відсутністю домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, та неможливості встановлення механізму їх нарахування, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі – Закон №1023-XII).
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17-ц, провадження № 14-131цс19.
Згідно з ч.3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, вимоги позивача про сплату неустойки (штрафів) за несвоєчасне погашення кредиту на вимогах Закону не ґрунтуються та їм не відповідають, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, у зв`язку з відсутністю окремого розрахунку на підтвердження строкової та простроченої комісії за кредитом, суд не може встановити відповідність зазначених у виписці сум реальним умовам договору, тому позов в цій частині також задоволенню не підлягає.
Однак, враховуючи що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7833,28 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 1762,00 грн. судового збору. У зв`язку із частковим задоволенням позову суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України присуджує з відповідача на користь позивача вказані судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 530, 549, 551, 612, 616, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість у розмірі 7833 (сім тисяч вісімсот тридцять три) гривні 28 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )на користьПублічного акціонерноготовариства «ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк» (кодЄДРПОУ 14282829,м.Київ,вул.Андріївська,буд.4) витрати,пов`язанізі сплатоюсудового зборув сумі 366 (триста шістдесят шість) гривень 19 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 29.09.2020 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.