Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора АТ КБ “Приват Банк”, а саме зменшення позовних вимог на суму 24 025,09 грн.

Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора АТ КБ "Приват Банк", а саме зменшення позовних вимог на суму 24 025,09 грн.

Справа № 740/1603/19
Провадження № 2/740/819/19

РІШЕННЯ
іменем України
20 грудня 2019 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Шадура І.Ю.,
представника позивача- ОСОБА_1 , представника відповідача- адвокат з кредитів Калініна С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:

У квітні 2019 року АТ КБ Приватбанк звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 108712 грн. 94 коп заборгованості за кредитним договором б/н від 16 січня 2015 року, з якої: 84687 грн. 85 коп. заборгованості за кредитом, 18372 грн. 09 коп. заборгованості за процентами, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 5153 грн. штрафу (процентна складова). Позов обгрунтовуються тим, що відповідач відповідно до умов кредитного договору, який складається із «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифів банку», підписавши анкету-заяву від 16 січня 2015 року, отримав кредит у розмірі 75000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач умови договору належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 04 березня 2019 року виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою суду від 10 квітня 2019 року відкрито провадження по справі із її розглядом в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно відзиву на позовну заяву від 03 травня 2019 року представник відповідача кредитный адвокат Калінін С.К. позов не визнає, зазначаючи, що відповідач кредит у сумі 75000 грн. не отримував, згоди на встановлення кредитного ліміту не надавав. В анкеті-заяві від 16 січня 2015 року наявне волевиявлення відповідача на отримання дебетової особистої картки, а не кредитної. У 2015 році відповідач звертався до позивача за отриманням послуги по відкриттю та веденню банківського рахунку з можливістю внесення на рахунок власних коштів та їх подальшого використання. В анкеті-заяви не зазначений розмір кредиту та процентів, не зазначені істотні умови договору, тобто договір укладений не був. Позивач не надав доказів щодо письмового повідомлення відповідача про інформацію, визначену ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач не був ознайомлений із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які не є складовими частинами анкети-заяви від 16 січня 2015 року. Відсутні докази щодо переказу та отримання грошових коштів відповідачем від позивача. Відповідач не отримував від позивача жодних виписок та вимог.
Відповідно до заяви від 03 травня 2019 року представник відповідача адвокат з проблемних кредитів Калінін С.К. просить розглянути справу за правилами загального позовного провадження та застосувати строки позовної давності.
Ухвалою суду від 20 травня 2019 року замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
У відповіді на відзив від 19 червня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 підтримує позов, зазначаючи, що відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до якого є отримана відповідачем пластикова картка та мобільний телефон, який вказав відповідач у заяві, останньому надано можливість дистанційного обслуговування. Грошові кошти надавались позивачем відповідачу у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Строк дії перевипущеної картки до останнього дня 08.2019 року. Позовна давність позивачем не пропущена.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року за результатами підготовчого засідання справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, пояснивши, що відповідач ОСОБА_2 отримував кошти від позивача на картковий рахунок, останній отримав кредитну картку «голд», ліміт 50000 грн., термін дії картки до 08.2019 року, остання дія відповідача по рахунку здійснена у березні 2019 року на 1000 грн.. Відповідач умови кредитного договору спочатку виконував.
Представник відповідача адвокат Калінін С.К., участь якого забезпечена в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов не визнав, пояснивши, що відповідач звертався до банку стосовно отримання дебетової картки, про що підписав анкету-заяву. Позивачем не надано доказів щодо отримання відповідачем картки, ключа, відкриття рахунку, перерахування у встановленому порядку коштів.
Із врахуванням доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.
Судом встановлено, що16 січня 2015 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якою виявив бажання отримати банківські послуги. Відповідні відомості у даній анкеті-заяві щодо оформлення конкретної карти та бажаного кредитного ліміту не зазначені. ОСОБА_2 погодив, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підтвердження зазначених обставин позову АТ КБ «ПриватБанк» надано суду власний розрахунок заборгованості станом на 04 березня 2019 року, анкету-заяву від 16 січня 2015 року, довідку від 23 травня 2019 року про видачу кредитної картки № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня 11.2018 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті…) без підпису відповідача, копію паспорта на ім`я ОСОБА_2 та виписку за кредитним рахунком на ім`я останнього, в якій зазначено про рух коштів з 08 травня 2015 року, кредитний ліміт з 07 грудня 2017 року у розмірі 50000 грн., та, зокрема, останнього поповнення картки 18 березня 2019 року на 1000 грн..
Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниє підстави вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістомстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві ОСОБА_2 від 16 січня 2015 року процентна ставка не зазначена. Крім того, в анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання зі сплати коштів та не визначено розмір неустойки.
Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків та штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором станом на 04 березня 2019 року посилався на анкету-заяву від 16 січня 2015 року, Умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи обслуговування кредитних карт.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 16 січня 2015 року.
Судом враховується, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайтіпозивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, якщо Приват Банк подав до суду.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг, при цьому пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту таУмов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону-споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Згідно з положеннямистатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, щокожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням того, що в анкеті-заяві від 16 січня 2015 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів)та інших штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача на користь банку процентів за користування кредитними коштами та інших штрафних санкцій, які передбачені саме вказаними Умовами, у зв`язку з чим позов в частині стягнення заборгованості за процентами та штрафів задоволенню не підлягає.
Із поданих позивачем довідки про видачу кредитної картки відповідачу та виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково виконував умови кредитного договору, сплачував заборгованість за договором, тобто останній отримав кредитний ліміт на платіжну картку, що відповідачем у встановленому порядку не спростовано, при цьому фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, зокрема і під час судового розгляду, із врахуванням положень частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, наявні підстави для висновку щодо права позивача на захист свого права через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем, як боржником, обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка згідно розрахунку позивача становить 84687 грн. 85 коп.. Даний розрахунок відповідачем у встановленому порядку не спростований. В цій частині позов підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальний строк позовної давності становить 03 роки.
У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки.
Судом встановлено, що позов поданий до суду 27 березня 2019 року, строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 до останнього дня 11.2018 року, тобто позивач звернувся (суд з Приват Банком) з позовом в межах позовної давності.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, на користь позивача підлягає стягненню 84687 грн. 85 коп заборгованості за кредитним договором б/н від 16 січня 2015 року.
Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 108712 грн. 94 коп, судом стягнуто 84687 грн. 85 коп, тобто позовні вимоги задоволені на 77,90% (84687,85х 100 :108712,94 =77,90), що є підставою для стягнення на користь позивача із відповідача 1496 грн. 45 коп судового збору (1921х 77,90:100 =1496,45).
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк, місцезнаходження-01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-14360570, 84687 (вісімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 85 коп заборгованості за кредитним договором б/н від 16 січня 2015 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк 1496 (одну тисячу чотириста дев`яносто шість) грн. 45 коп судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Суддя В.Олійник
Повне рішення суду складене 28 грудня 2019 року.