Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора АТ КБ “Приват Банк”, а саме зменшення позовних вимог на суму 13 778,12 грн.

Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора АТ КБ "Приват Банк", а саме зменшення позовних вимог на суму 13 778,12 грн.

Справа № 520/17667/19

Провадження № 2/520/5266/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04.11.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого – судді Куриленко О.М..,

за участю секретаря – Баранової Ю.О.,

представника відповідача Калініна С.К., який приймав участь у судовому засіданні у режимі відео конференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

29 липня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.04.2018 року у розмірі 36 661, 54 грн., а також судові витрати у розмірі 1921 гривень.

Свої вимоги мотивував тим, що між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 03.04.2018 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 26 147, 50 гривень.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала належним чином, заборгованість не погасила. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яку в добровільному порядку сплачувати не бажає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача.

Ухвалою судді від 06.08.2019 року провадження у справі було відкрито.

03.09.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову та одночасно звернувся з клопотанням, в якому просив: витребувати з AT КБ «Приватбанк» належні, допустимі докази ознайомлення Відповідача з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, доданими Позивачем до позовної заяви, у викладеній редакції, зокрема, екземпляр з підписом Відповідача; витребувати з AT КБ «Приватбанк» Договір про відкриття карткового рахунку на ім`я Відповідача на який були перераховані кредитні кошти до умов заяви № б\н від 03.04.2018, з зазначенням номеру платіжної картки, яка була видана Відповідачу до відкритого карткового рахунку; витребувати з AT КБ «Приватбанк» завірені належним чином документи, що підтверджували б факт отримання платіжної картки, яка була надана ПАТ КБ «Приватбанк» Відповідачу; витребувати з AT КБ «Приватбанк» завірені належним чином виписки по рахунку, відкритого на ім`я Відповідача на який були перераховані кредитні кошти до умов заяви № б\н від 03.04.2018, та/або інших первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення; витребувати з AT КБ «Приватбанк» завірені належним чином документи, які підтверджують факт видачі та отримання Відповідачем грошових коштів відповідно до умов заяви № б\н від 03.04.2018; витребувати з AT КБ «Приватбанк» завірені належним чином, виписки по рахунках, згідно з якими зроблений розрахунок заборгованості Відповідача до умов заяви № б\н від 03.04.2018. Витребувати з AT КБ «Приватбанк» документи, які підтверджують факт направлення та отримання Відповідачем під підпис вимоги щодо дострокового повернення кредиту; витребувати з AT КБ «Приватбанк» належним чином завірену підставу затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку» AT КБ «Приватбанк». Кредитну справу ОСОБА_1 згідно заяви № б\н від 03.04.2018 оригінал для огляду в суді та належним чином завірені копії для доручення до матеріалів цивільної справи № 520/17667/19.

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 року дане клопотання було задоволено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , який приймав участь у судовому засіданні у режимі відео конференції, у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що його довірителька в будь-який спосіб заяву б/н від 03.04.2018 року не підписувала та кредитні кошти не отримувала.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

У судовому засіданні встановлено, що 29 серпня 2011 року відповідач ОСОБА_1 заповнила та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приват Банк». Даний факт підтверджується копією вищевказаної анкети-заяви.

З анкети – заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 29 серпня 2011 року вбачається, що відповідач своїм підписом підтвердила свою згоду на те, що дана заява, Пам`ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифами є договором про надання банківських послуг, вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення. Відповідач своїм підписом підтвердила, що їй було надано повну інформацію щодо надання банківських послуг.

При оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, що була підписана ОСОБА_1, зазначено, що заява разом з Пам`яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею і Банком Договір про надання банківських послуг.

В подальшому, за заявою про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит» № б/н від 03.04.2018 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання кредиту «Швидкий кредит», що розміщенні на сайті Банку.

Згідно Постанови НБУ від 17.12.2003 року «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» п. 2.2 Ідентифікація клієнта не є обов`язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України. Таким чином, враховуючи наявність у Відповідача кредитної картки, банком при її видачі було ідентифіковано особу Відповідача, при цьому повторна (додаткова) ідентифікація діючим законодавством не вимагається.

Сторони узгодили, що для укладання цього договору використовується електронний підпис, а саме – одноразовий пароль (OTP-пароль), який надсилається Банком на фінансовий телефон Клієнта, та введенням якого на сайті Банку або повідомленням працівнику Банка у відділенні Клієнт підписує Заяву про приєднання до Умов та Правил надання кредиту “Швидкий кредит” та підтверджує прийняття прав та обов`язків за даним Договором. ОТР-пароль 03.04.2018 року відправлений Відповідачу на його фінансовий номер НОМЕР_1 (у підтвердження відправлення Відповідачу такого пароля надається витяг із банківського комплексу щодо надіслання OTP-паролю, строка із назвою password). Таким чином, Позивачем здійснено ідентифікування Відповідача за допомогою електронних даних ОТР-паролю.

OTP-пароль – це електроні дані авторизації, які згідно Постанови НБУ від 05.11.2014 № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» формуються і надаються емітентом або юридичною особою – учасником платіжної системи, яка діє за його дорученням, за результатами авторизації, що в свою чергу забезпечує гарантію видачі платіжної картки належному клієнту, запобігання шахрайських операцій з картами. Використання такого паролю в якості підпису не заборонено та узгоджується із вимогами діючого законодавства, а саме відповідно до ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін. Відповідно до ст.1 закону України “Про електроні довірчі послуги” електронний підпис – це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Таким чином, безпідставними є доводи сторони відповідача відносно того, що його довірителька в будь-який спосіб заяву б/н від 03.04.2018 року не підписувала та кредитні кошти не отримувала, так як спростовуються матеріалами справи, а саме: виписками з рахунку клієнта, розрахунком заборгованості відповідача, паспортом споживчого кредиту (а.с. 7,8,9, 10-11).

Разом з тим, згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість   ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом 16.05.2019 року становить 36 661, 54   грн., з яких:  22 883, 42 грн. – заборгованість за кредитом; 14, 74 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9 541, 12 грн., – заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 000, 28 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. А також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1721, 98 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку – 50 років та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, в якій колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередній інстанцій не мали права задовольняти позовні вимоги ПриватБанку про стягнення процентів та штрафних санкцій за користування кредитним коштами, адже, позичальник не підписав жодного документу, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів. Суд вказав, що в такому випадку банк має право на повернення виданих коштів та стягнення процентів передбачених положеннями статей 625 та 1048 ЦК України. Так як таких вимог банк не заявляв, то суд вирішив скасувати рішення першої та апеляційної інстанції та стягнути з позичальника виключно суму залишку тіла кредиту.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» слід стягнути лише суму залишку тіла кредиту у розмірі 22 883, 42 гривень.

При ухваленні рішення суд керується положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 паспорт серії НОМЕР_3 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 29.05.1996 року, адреса реєстрації АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р\р НОМЕР_4 заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 квітня 2018 року у розмірі 22 883, 42 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 паспорт серії НОМЕР_3 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 29.05.1996 року, адреса реєстрації АДРЕСА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р\р НОМЕР_4 судові витрати у розмірі 1921 гривень.

В решті вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя                                                           Куриленко О. М.