Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора АТ КБ “Приват Банк”, а саме зменшення позовних вимог на суму 118 518,69 грн.

Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора АТ КБ "Приват Банк", а саме зменшення позовних вимог на суму 118 518,69 грн.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. Кремінна
Категория: суд з приват банком
Справа № 414/118/20
Провадження № 2/414/140/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Акулова Є.М.,
за участю секретарясудового засідання Дегтяренко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який обгрунтовує тим, що відповідно до договору, укладеного б/н від 25.11.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач стверджує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Угода разом з Умовами та правилами, а також Тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується особистим підписом у заяві. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків за користування кредитом та інших витрат.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не повертав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, порушуючи умови кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконував належним чином.
У зв`язку із порушеннями відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 31.10.2019 року утворилася заборгованість на загальну суму 124388,33 грн, яка складається з: 5869,64 грн. заборгованість за кредитом; 112119,25 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500 грн. штраф (фіксована частина), 5899,44 грн. штраф (процентна складова).
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобовязання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим позивач просив стягнути суму заборгованості з ОСОБА_1 , а саме в розмірі 124388,33 грн. та сплачений ним при зверненні з позовом до суду судовий збір у розмірі 1921 грн.
Представник позивача в судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Ніяких заяв щодо відкладення розгляду справи, відповіді на відзив, тощо, до суду не надав., проте в позовній заяві просив, у разі неявки відповідача, розглянути справу за відсутності представника банку.
Відповідач в судове засідання не з”явився. Його представник адвокат по кредитам надав заву про розгляд справи за відсутності відповідача і представника та вказав, що позовні вимоги щодо тіла кредиту у сумі 5869,64 грн. не визнає та просить застосувати позовну давність, оскільки 21.06.2008 року позивач дізнався про порушення свого права, а з позовом звернувся аж 16.01.2020 року. В іншій частині позов теж не визнав, посилаючись на те, що з тарифами банку і умовами та правилами надання банківських послуг вона ознайомлена не була, підпис під зазначеними документами не ставила. Тому просила відмовити в задоволенні вимог позивача повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.
АТ КБ «ПриватБанк», як на підставу позовних вимог, посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору б/н від 25.11.2006 року, укладеного між позивачем, – АТ КБ«ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку, внаслідок чого, станом на 31.10.2019 року утворилася заборгованість на загальну суму 124388,33 грн, яка складається з: 5869,64 грн.заборгованість за кредитом; 112119,25 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500грн. штраф (фіксована частина), 5899,44 грн. штраф (процентна складова).
Позивач просив стягнути суму заборгованості з ОСОБА_1 , а саме в розмірі 124388,33 грн. та сплачений ним при зверненні з позовом до суду судовий збір у розмірі 1921 грн.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.16).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайтіhttps://privatbank.ua/terms/ (а.с.17-22).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 31.10.2019 року утворилася заборгованість на загальну суму 124388,33 грн, яка складається з: 5869,64 грн.заборгованість за кредитом; 112119,25 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500грн. штраф (фіксована частина), 5899,44 грн. штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути разом з сплаченим ним при зверненні з позовом до суду судовим збором у розмірі 1921 грн. (а.с.10-15).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазаконом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 25 листопада 2006 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 листопада 2006 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), збільшену позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
При вирішенні справи по суті суд бере до уваги судову практику, а саме наступне.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин (25 листопада 2006 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16 січня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років чи п`ятдесят років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов іправил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним – споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цихумов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.
У постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14 Верховний Суд України зазначив, що сторони досяглизгоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п`яти років відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт).
У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) посилання на відступлення від правової позиції, викладеної раніше у постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), що було обов`язковим згідно з частиною першою статті 360-7ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття постанови) відсутнє.
Системний аналіз наведених норм та судової практики дає суду підстави вважати, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 листопада 2006 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з Усатою С.М АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 31.10.2019 у розмірі 118518,69 грн. задоволенню не підлягають.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25 листопада 2006 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенні, оскільки згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.10-15), ОСОБА_1 починаючи з 27.11.2006 року до 31.10.2019 року періодично погашала наданий їй кредит, тим самим переривала строк позовної давності.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеноюЗаконом «Про судовий збір»).
Судові витрати позивача у вигляді судового збору складають загалом 2102 грн, в розмірі 1921 грн. підтверджується платіжним дорученням від 29.11.2019 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 1,2). та доплаченого 181 грн (ас39) Позов задоволено задоволено 4,72 % позовних вимог (5869,64 грн х 100% / 124388,33 грн), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 99,21 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2102 грн х 4,72% / 100%).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 549, 551, 626, 628, 638, 1058, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.4, 10, 76, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 273, 354 ЦПК України, Постановою Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кремінна, Луганської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570; місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299), – 5869,64 грн. заборгованість за кредитним договором та 99,21 грн. судових витрат, а разом 5968,85 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих процентів за користування кредитом відмовити за необгрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в тому ж порядку і в той же строк з дня отримання його копії.
Суддя: Є.М. Акулов