Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора

Рішення щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора

Миронівський районний суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року                                                                 м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді                 Поліщука А.С.,

при секретарі                         Федорчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней 24» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До Миронівського районного суду Київської області звернувся позивач з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовував тими обставинами, що 17 травня 2017 року між ТОВ «Кредитні рішення Моней 24» та відповідачем був укладений кредитний договір №2739211720 і додаткова угода № НОМЕР_1-2 від 09 червня 2017 року, відповідно до яких ОСОБА_1 були надані кошти в розмірі 5000 гривень, з встановленою відсотковою ставкою у розмірі 1.18%, терміном на 13 календарних днів з строком погашення до 22 червня 2017 року.

Свої зобов’язання за кредитним договором позичальник не виконує, в зв’язку з чим, станом на 27 жовтня 2017 року має заборгованість в сумі 21421 гривня 40 копійок, що складається з заборгованості по кредиту в сумі 5000 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 910 гривень, пені в сумі 15 011 гривень 40 копійок, штрафу в сумі 500 гривень. В зв’язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 21421 гривня 40 копійок та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Кредитні рішення Моней 24» Дегтяренко А.А. не з’явився, подав до суду заяву, в якій просив справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з’явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу слухати у її відсутності.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. ст. 3611525627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.ст. 10541055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов’язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17 травня 2017 року між сторонами було укладено кредитний договір № НОМЕР_1 та 09 червня 2017 року була укладена додаткова угода № НОМЕР_1-2 в електронній формі шляхом підписання договору та додаткової угоди електронним підписом: одноразовим смс ключем – ідентифікатором 116444.

Відповідно до кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 5000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,18% терміном на 13 календарних днів з строком погашення до 22 червня 2017 року.

Свої зобов’язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, в зв’язку з чим, згідно наданого до позовної заяви розрахунку, станом на 27 жовтня 2017 року має заборгованість в сумі 21421 гривня 40 копійок, що складається з заборгованості по кредиту в сумі 5000 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 910 гривень, пені в сумі 15 011 гривень 40 копійок, штрафу в сумі 500 гривень.

В зв’язку з цим, а також враховуючи, що відповідачем не спростовано позовні вимоги, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 гивень, процентам в сумі 910 гривень.

Щодо стягнення з відповідача на користь банку пені та штрафу, суд враховує наступне.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15.

В зв’язку з цим, а також враховуючи, що пеня та штраф нараховані позивачем за одним й тим самим фактом несвоєчасного виконання зобов’язань відповідачем за кредитним договором, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 500 гривень.

Окрім цього, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України у разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

При цьому положеннями ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року №6-1120цс15.

Судом встановлено, що пунктом 8. кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов’язань позичальник зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 2% від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожний день прострочення. Позивачем нараховано пеню в розмірі 15 011 гривень 40 копійок, а заборгованість по сплаті кредиту та процентів за його користування становить 5910 грнивень.

Таким чином, установивши, що розмір пені значно більший від розміру боргового зобов’язання, суд для захисту прав відповідача, вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені до 5000 гривень.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2739211720 від 17 травня 2017 року, що виникла станом на 27 жовтня 2017 року, в сумі 10910 гривень, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 5000 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 910 гривень та пені в сумі 5000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України також слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1600 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 58 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. ст. 36115255495516106116126166276296386421054 ЦК України, ст.ст. 4510111276-80141211223247258259263-268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» (юридична адреса: 46020, місто Тернопіль, вулиця Бойківська, буд. 4, фактична адреса: 03191, місто Київ, вулиця Луценко, буд. 10 А, оф. 74, код ЄДРПОУ 404629908) заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 17 травня 2017 року, в розмірі 10910 (десять тисяч дев’ятсот десять) гривень.

2.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

3.Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» (юридична адреса: 46020, місто Тернопіль, вулиця Бойківська, буд. 4, фактична адреса: 03191, місто Київ, вулиця Луценко, буд. 10 А, оф. 74, код ЄДРПОУ 404629908) судовий збір в розмірі 1600 гривень.

  1. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

5.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                         А.С. Поліщук