Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Незнайко Євгена Вікторовича на суму 16 442,04 грн. щодо стягнення боргу на користь АТ “Банк Форвард” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Незнайко Євгена Вікторовича на суму 16 442,04 грн. щодо стягнення боргу на користь АТ “Банк Форвард” таким що не підлягає виконанню

Р І Ш Е Н НЯ
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
(заочне)

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту

“03” березня 2021 р. м. Бережани

Бережанський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючого судді Шміло В.І.,
секретаря Макійчук Г.Р.

розглянувши в м. Бережани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат по кредитам до Акціонерного товариства “БАНК ФОРВАРД”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 – кредитный адвокат звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позовну заяву мотивує тим, що 21.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окруну Незнайко Є.В. вчинено виконавчий напис № 5996, яким звернуто стягнення заборгованості у безспірному порядку у сумі 16442,04 гривень з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Акціонерного товариства “БАНК ФОРВАРД” , а також 850,00 гривень за вчинення виконавчого напису.
29.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною відкрито исполнительное производство ВП № 60441958 про примусове виконання виконавчого напису № 5996 вчиненого 21.09.2019 р. приватним нотаріусом КМНО Незнайко Є.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Банк Форвард” заборгованості в розмірі 17292,04 грн. із них: заборгованість за сумою кредиту становить 12076,47 гривень, заборгованість за процентами становить 3315,57 грн., плата за пропуск мінімальних платежів становить 1050,00 грн., плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом – 850,00 грн.
Як слідує з виконавчого напису, заборгованість виникла з кредитного договору № 100743338 від 17.10.2012 р. укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ “Банк Руский Стандарт”, правонаступником якого є АТ “БАНК ФОРВАРД”.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням процедури його вчинення та після спливу строків давності.
Зазначає, що як на підставу вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріус посилався на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у бсзспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. (даті – Постанова № 1П2 ).
Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»
Однак, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в тому числі за кредитними договорами. З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Окрім того, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису, оскільки з дня виникнення права вимоги і до моменту звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років. Разом з тим, нотаріусом, при вчиненні виконавчого напису не перевірено також і безспірність вимог відповідача.
Враховуючи викладене, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 21.09.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. зареєстровано в реєстрі за № 5996, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 17292,04 грн.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду письмову заяву з проханням справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Представник відповідача, а також третя особа, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою від 29.10.2019 р. частного исполнителя виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження ВП № 60441958 про примусове виконання виконавчого напису № 5996 вчиненого 21.09.2019 р. приватним нотаріусом КМНО Незнайко Є.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Банк Форвард” заборгованості в розмірі 17292,04 грн. із них: заборгованість за сумою кредиту становить 12076,47 гривень, заборгованість за процентами становить 3315,57 грн., плата за пропуск мінімальних платежів становить 1050,00 грн., плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом – 850,00 грн..
Як слідує з виконавчого напису, заборгованість виникла з кредитного договору № 100743338 від 17.10.2012 р. укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ “Банк Руский Стандарт”, правонаступником якого є АТ “БАНК ФОРВАРД”.
Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України “Про нотаріат” нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис – це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Частиною 1 статті 88 Закону України “Про нотаріат” встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.
Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 “Вчинення виконавчих написів” Розділу ІІ “Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій” Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом – Порядок).
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
Частиною 1 статті 87 Закону України “Про нотаріат” передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України “Про нотаріат”).
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 “Вчинення виконавчих написів” Розділу ІІ “Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій” Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом – Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Пунктом 2 Розділу “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин” Переліку в редакції змін, внесенихпостановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються,
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус Незнайко Є.В. посилається на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у бсзспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р.
Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 “Про судове рішення в адміністративній справі”, дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” № 1172 в редакції від 29.11.2001, про що правильно зазначив господарський суд апеляційної інстанції у цій справі № 910/13233/17
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 “Вчинення виконавчих написів” розділу ІІ “Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій” Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (в редакції чинній станом на 20.02.2017 – дату вчинення спірного виконавчого напису) встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2. пункту 5 глави 16 Порядку № 296/5 від 22.02.2012).
Отже, станом на 21.09.2019 року – дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалось.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Окрім того, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Заборгованість зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною, оскільки позивач неодноразово звертався до Банку з питань існуючої заборгованості, але необхідної інформації, як і сприяння у вирішенні ситуації, не отримав, тобто фактично був позбавлений можливості отримання достовірної та повної інформації, щодо реального стану заборгованості, всупереч ст.56 ЗУ “Про банки та банківську діяльність. Позивач вважає, що суми, що підлягають стягненню, у тому числі відсотків та комісії є надмірно великими та необгрунтованими.
Таким чином, сума заборгованості позивача перед відповідачем не є безспірною та була предметом судового спору.
Окрім того, як вже було зазначено, положення ст.88 ЗУ «Про нотаріат» передбачають можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса виключно за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно гт. 3.2.Кредитного договору термін погашення кредиту – 17.07.2013 р. натомість виконавчий напис вчинено 21.09.2019 р.
Враховуючи викладене, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису, оскільки з дня виникнення права вимоги і до моменту звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років.
Таким чином, на підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що визначена у спірному виконавчому написі сума заборгованості не є безспірною, а сам виконавчий напис вчинено поза межами встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строку що в свою чергу є підставою для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Окрім того, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений. Вказане дає підстави для задоволення позовних вимог та визнання виконавчого напису таким, який не підлягає виконанню.
Керуючись ст.ст. 50, 14, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 141, 280-285, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис вчинений 21.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем зареєстровано в реєстрі за № 5996, щодо стягнення з ОСОБА_1 ( жителя : АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , паспорт Серії НОМЕР_2 , вид. Бережанським РВУМВС України в Тернопільській області 01.06.1998 року) заборгованості в розмірі 17292,04 гривень таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства “БАНК ФОРВАРД” ( юридична адреса: вул. Саксаганського, буд.105, м. Київ, 01032 код ЄДРПОУ – 34186061) на користь ОСОБА_1 ( жителя : АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , паспорт Серії НОМЕР_2 , вид. Бережанським РВУМВС України в Тернопільській області 01.06.1998 року) сплачений судовий збір в розмірі 840 ( вісімсот сорок ) грн .00 коп..
Дане рішення, як заочне, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було врученеу день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського Апеляційного суду протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.І.Шміло