Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Кравець Олени Олександрівни на суму 14 872,65 грн. щодо стягнення боргу на користь АТ “Банк Форвард” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Кравець Олени Олександрівни на суму 14 872,65 грн. щодо стягнення боргу на користь АТ "Банк Форвард" таким що не підлягає виконанню

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту

28 вересня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Гавілей М.М., за участю секретаря судового засідання Королькової К.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард», за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.
27.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. вчинено виконавчий напис № 1405 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість в розмірі 14872,65 грн. та 850,00 грн. за вчинення виконавчого напису. Акціонерне товариство «Банк Форвард» пред`явив виконавчий напис № 1405 від 27.02.2020 року для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л., на підставі якого частный исполнитель 09.06.2020 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 62299713. Заборгованість зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною. Позивач неодноразово зверталася до банку з питань існуючої заборгованості, але необхідної інформації, як і сприяння у вирішенні ситуації, не отримала. Позивач не отримувала письмової вимоги від банку про розмір кредитної заборгованості. З вказаних підстав позивач не визнає розмірів заборгованості нарахованої Акціонерним товариством «Банк Форвард», оскільки позбавлена будь-якої інформації зі сторони банку щодо кредитних зобов`язань. Акціонерне товариство «Банк Форвард» не додав приватному нотаріусу належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку надав/перерахував позивачу згідно кредитного договору. Приватним нотаріусом неправильно вказано, що заборгованість за сумою кредиту становить 13954,77 грн., оскільки така сума також включає в себе комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», яким Закону був доповнений 22 вересня 2011 року, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Кредитний договір має містити обґрунтований розрахунок розміру комісії. Але в договорі відсутні як поняття комісії, так і обґрунтований розрахунок розміру комісії, вказано лише, що це плата за обслуговування кредиту. Нотаріусу не були подані документи, які підтверджують безспірність кредитної заборгованості. В той же час, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та Акціонерним товариством «Банк Форвард» у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14.
Зважаючи на недотримання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. вимог статей 88, 89 Закону України «Про нотаріат» при складенні нею виконавчого напису, позивач просить суд визнати зазначений виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 15.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.07.2020 року задоволено заяву представника позивача адвокат по кредитам про забезпечення позову, зупинено стягнення по виконавчому провадженню №62299713, відкритого на підставі виконавчого напису від 27.02.2020 року за №1405, який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. про стягнення суми заборгованості у розмірі 14872,65 грн. та 850,00 грн. за вчинення виконавчого напису з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард».
Ухвалою суду від 13.08.2020 року витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса №1405 від 27.02.2020 року про стягнення суми заборгованості у розмірі 14872,65 грн. та 850,00 грн. за вчинення виконавчого напису, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард».
Позивач в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином про час та місце розгляду справи.
Представник позивача – кредитный адвокат в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Представник відповідача – Акціонерного товариства «Банк Форвард» у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв і клопотань не надходило, відзив на позов не надав.
Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. надіслала суду клопотання про розгляд справи без її участі. Крім того, на виконання вимог ухали від 13.08.2020 року надіслала суду належним чином завірені копії документів, на підставі яких вчинений виконавчий напис №1405 від 27.02.2020 року.
Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 12.05.2017 року між ПАТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200014263, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала суму кредиту у розмірі 14305,39 грн. строком на 1461 днів, з 16.05.2017 року по 16.05.2021 року, ставка по кредиту 25 % річних, щомісячна комісія по РКО 1,44 грн., плата за пропуск платежів (підряд) двох – 50 грн., трьох – 200 грн., чотирьох і більше – 350 грн.
27.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. вчинено виконавчий напис № 1405 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором №200014263 від 16.05.2017 року за період з 18.06.2017 року по 16.09.2017 року у розмірі 14872,65 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту у розмірі 13954,77 грн., заборгованості за процентами – 867,88 грн., плати за пропуск мінімальних платежів в розмірі 50,00 грн. та за вчинення виконавчого напису – 850,00 грн., а всього 15722,65 грн.
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №62299713, 09.06.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. відкрито исполнительное производство з виконання виконавчого напису №1405 від 27.02.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 15722,65 гривень.
Не погоджуючись з виконавчим написом нотаріуса, про який позивач дізналася, отримавши копію постанови приватного виконавця про його виконання, остання звернулася до суду з даним позовом.
Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц, постанові Верховного Суду у справі № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц.
Так, як вбачається з копій документів, які надавалися приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, банк звернувся до приватного нотаріуса Кравець О.О. із заявою від 06.02.2020 року (вхідний №1318/02-20 від 27.02.2020 року) про вчинення виконавчого напису, до якої долучив оригінал кредитного договору з додатками, виписку із рахунку із зазначенням розміру заборгованості за кредитним договором, роздруківку із сайту Міністерства юстиції України про реєстрацію товариства, письмову вимогу від 16.09.2017 року про дострокове повернення кредитної заборгованості, список поштових відправлень рекомендованих листів від 17.12.2019 року.
Як зазначає позивач, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не отримувала від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту; виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що лист Акціонерного товариства «Банк Форвард» з вимогою про усунення порушень за кредитним договором позивач отримувала, крім того у вимозі встановлювався строк для погашення заборгованості до 16.10.2017 року, а сам лист банком відправлено тільки 17.12.2019 року, у зв`язку з чим остання була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги банку, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, зазначений у виконавчому написі, є безспірним.
Правова позиція щодо визначення документів такими, які підтверджують безспірність заборгованості, сформована Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 15 червня 2011 року №6-4882св11.
Зокрема, вказаною ухвалою встановлено, що безспірність заборгованості можуть підтверджувати виключно первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.
В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
За таких підстав оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості не входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не можуть підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.
Приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису, керувався статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172.
В той же час, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та Акціонерним товариством «Банк Форвард» у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 27.02.2020 року – в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору укладеного у простій письмовій формі.
Крім того, приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису з боржника була включена до заборгованості за сумою кредиту та стягнута прострочена заборгованість за комісією в розмірі 4,32 грн., нарахована банком за обслуговування кредитної заборгованості, нарахування якої не відповідає вимогам діючого законодавства, що вбачається з наступного.
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 визначено, що положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції на момент укладення кредитного договору кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в ухвалі від 18 червня 2014 року по справі № 6-16468св14, з посиланням на п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, п. 3.4. Правил, ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», зазначав, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитом, банком не було зазначено про те, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому нарахування комісії було проведено відповідачем та сплачено відповідачем за послуги, що супроводжують кредит, а саме, компенсація сукупних послуг банку, за рахунок відповідача, що є незаконним. При цьому, ВССУ вказав, що висновок апеляційного суду про те, що управління кредитом є супутньою послугою, колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права.
Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16 за позовом до ПАТ «Ідея Банк» обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Таким чином, встановлення у кредитному договорі щомісячної плати за обслуговування кредиту, а саме за послуги, які супроводжують кредит як компенсація супутніх послуг банку за рахунок позивача є неправомірним, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем Акціонерним товариством «Банк Форвард» не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису. Заборгованість позивача, яка значиться у виконавчому написі, не дає можливості зробити висновок щодо правомірності її нарахування.
Отже, суд дійшов висновку, що вказана у виконавчому написі заборгованість не є безспірною, а виконавчий напис вчинено без дотримання вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі виконавчого напису, вчиненого 27.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., а банк, в свою чергу, не позбавлений права звернутись до суду для захисту свої прав у порядку позовного провадження.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позивач при зверненні до суду з даним позовом відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст.15-16, 18 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 141, 158, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.
Визнати виконавчий напис №1405 від 27.02.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оленою Олександрівноюпро стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 14872,65 грн. та 850,00 грн. за вчинення виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.
Застосовані ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 23.07.2020 року заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач:
Акціонерне товариство «Банк Форвард», код ЄДРПОУ 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, РНОКПП невідомий, місцезнаходження: 04210, м. Київ, вул. Малиновського, 27/23.
Повний текст рішення виготовлений 05.10.2020 року.
Суддя: