Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Колейчика Володимира Вікторовича на суму 9 569,55 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “ФінФорс” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Колейчика Володимира Вікторовича на суму 9 569,55 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “ФінФорс” таким що не підлягає виконанню

Гребінківський районний суд Полтавської області
___________________________________________________________________________________

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України

18 вересня 2020 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вітківського М.О.,
при секретарі Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без фіксації технічними засобами в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», третя особа, яка не заявляє позовних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

31.07.2020 представник позивача – адвокат по кредитам, звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8473 від 15.04.2020, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 9569,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. перебуває виконавче провадження ВП №62410024, щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. №8473 від 15 квітня 2020 року з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості в розмірі 9 569,55 грн. Вказує, позивач дізнався про те, що 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. вчинено виконавчий напис №8473 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості за кредитним договором в розмірі 9 569,55 грн. Позивач зазначив, що приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №351149-А від 25.08.2018 року укладеним із ТОВ «СС ЛОУН» правонаступником усіх прав та обов`язків за яким є ТОВ «ФІНФОРС». Стверджує, що ОСОБА_1 не підписував з ТОВ «СС ЛОУН» кредитний договір №351149-А та кредитні кошти не отримував. Письмової вимоги (повідомлення) від ТОВ «ФІНФОРС» про наявність в нього будь-яких невиконаних зобов`язань не надходило. Вважає виконавчий напис такий, що не підлягає виконанню, оскільки між ним та відповідачем – ТОВ «ФІНФОРС», відсутні будь-які договірні відносини, будь яких документів, що підтверджують право ТОВ «ФІНФОРС» на пред`явлення претензій, не отримував. Наданий відповідачем приватному нотаріусу розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений представником ТОВ «ФІНФОРС» – є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог ТОВ «ФІНФОРС» до позивача. Сам розрахунок не містить необхідних даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту, відсотків, комісії, штрафних санкцій. Таким чином, ТОВ «ФІНФОРС» не додав приватному нотаріусу належним чином оформлений розрахунковий документ, який би підтверджував факт видачі перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку надавав/перераховував позивачу відповідач згідно кредитного договору. Окрім того, зазначив, що відповідно до офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України приватному нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчику В.В. анульовано доступ до державних реєстрів на підставі наказу МЮУ №738/5 від 02.03.2020 року. Проте, незважаючи не це нотаріус вчинив виконавчий напис на користь відповідача 15.04.2020 року. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 03.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і судовий розгляд справи призначений на 31.08.2020 року з викликом сторін (а.с.25-26). Копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
31.08.2020 року позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість в матеріалах справи (а.с.12) міститься заява представника, якою останній просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Відповідач та третя особа будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи до суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань до суду не направив.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору письмові пояснення суду не надала.
Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 31.08.2020 року підготовче провадження по розгляду даної цивільної справи закрито і судовий розгляд справи призначений на 18.09.2020 року з викликом сторін (а.с.39-40).
В судове засідання представник позивача не з`явився, він належним чином сповіщений про день і час розгляду справи; подав клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи на підставі наявних письмових доказів, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.
Представник відповідача ТОВ “ФІНФОРС” в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Третя особа – приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином
За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Так як відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений і у встановленому порядку, до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Згідно ухвали суду від 18.09.2020 року суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №8473, про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 351149-А від 25 серпня 2018 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “СС ЛОУН”, правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору про відступлення права вимоги за кредитним договорами №40071779-9 від 25 червня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю “ФІНФОРС”, заборгованості за період з 25 червня 2019 року по 11 березня 2020 року в сумі 9569,55 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 6905,90 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 2663,65 грн. (а.с.10).
24 червня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. було відкрито виконавче провадження (№62410024) з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с.11).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України “Про нотаріат” (далі Закон “Про нотаріат”) нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом “Про нотаріат” та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону “Про нотаріат”). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України “Про нотаріат”). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України “Про нотаріат” та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31.01.1992 року при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість скарг суди мають виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі №6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі №6-141цс14.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” зокрема в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано не законною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року “Про судове рішення в адміністративній справі”, визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року “Про судове рішення в адміністративній справі”, дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, з моменту її прийняття.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 “Вчинення виконавчих написів” розділу ІІ “Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій” Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Отже, вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачається.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України приватному нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчику В.В. анульовано доступ до державних реєстрів на підставі наказу МЮУ №738/5 від 02.03.2020 року (а.с.9), тобто виконавчий напис нотатіус вчинив вже за відсутності відповідних повновжень.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи те що відповідачем не було подано у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та не додано відповідних доказів, які б підтверджували безспірність заборгованості позивача, а також те, що правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «СС ЛОУН» є ТОВ «ФІНФОРС», при цьому нотаріус не мав відповідних повноважень на здійснення такої нотаріальної дії, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича, зареєстрований в реєстрі за №8473, слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням норм законодавства для здійснення даного виду нотаріальних дій.
Щодо вимог про стягнення судових витрат, суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд стягує на користь позивача сплачену ним суму судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», третя особа, яка не заявляє позовних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8473 від 15.04.2020, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 9569 ( дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 55 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» на користь ОСОБА_1 в рахунок сплаченого судового збору 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку тобто, роз`яснюється, що апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання)без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» (місцезнаходження: провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, офіс 9, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 41717584).
Повний текст судового рішення складено 22.09.2020 року.
Суддя М. О. Вітківський