Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 39 678,00 грн. щодо стягнення боргу на користь ПАТ “ПУМБ” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 39 678,00 грн. щодо стягнення боргу на користь ПАТ “ПУМБ” таким що не підлягає виконанню

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту
Справа № 310/1721/20
2/310/1287/20

РІШЕННЯ
Іменем України

13 серпня 2020 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Мороки С.М.,
за участі секретаря судового засідання Олійник Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому напису не відповідає дійсності. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.
Ухвалою суду від 03.04.2020 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачу і третім особам, для подання до суду відзиву на позов та пояснення, з документальним обґрунтуванням.
Ухвалою суду від 03.04.2020 заяву ОСОБА_1 в особі представника – адвоката по кредитам Калініна С.К. задоволено, зупинено стягнення за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 25.07.2019 р., зареєстрованого в реєстрі за № 16942 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості в розмірі 39678 грн. та 500 грн. за вчинення нотаріального надпису.
Ухвалою суду від 28.05.2020 року закрито підготовче провадження по справі, справа призначена до судового розгляду.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник в не з`явились, звернулись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутністю.
Представник відповідача АТ «ПУМБ» відзив на позовну заяву у встановлений строк суду не надав, в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про розгляд справи сповіщений у встановленому порядку.
У судове засідання третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в матеріалах провадження наявна заява щодо розгляду справи у її відсутності.
Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
За вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Судом встановлено, що 07.11.2011 року між АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26254018526597, згідно з яким позивач отримав кредит у сумі 50000 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом.
В лютому 2020 року позивачу стало відомо, що 25.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис №16492 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 як боржника, на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №26254018526597 від 07.11.2011 року, укладеним ним із АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», на користь ПАТ «ПУМБ», який є правонаступником за період з 23.07.2018 по 23.07.2019 в сумі 39678 грн.
У виконавчому надписі вказується, що суму заборгованості складає:
– прострочена заборгованість за сумою кредиту 13659,10 грн.;
– прострочена заборгованість за комісією 40,00 грн.;
– прострочена заборгованість за процентами 25561,27 грн.;
– плата за вчинення виконавчого напису 500,00 грн.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість.
За текстом оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус Хара Н.С. Київського міського нотаріального округу пропонує звернення стягнення з громадянина Україна ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №26254018526597 від 07.11.2011 року, укладеним ним із АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» за період з 23.07.2018 по 23.07.2019 р.
Крім того, правовою підставою для стягнення заборгованості у безспірному порядку приватний нотаріус Хара Н.С. Київського міського нотаріального округу при вчиненні оспорюваного виконавчого напису від 25.07.2019 вказує ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Порядок та умови вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачений, зокрема, главою 14 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993, Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Наказом МЮУ від 03.03.2004 № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
П. п.3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зазначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного Суду від 22.02.2017 по справі №826/20084/14 залишеною без змін з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині “а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б)оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (вразі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», та п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»
У відповідності до п. 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Тобто, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку № 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі №6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. У постанові Верховного Суду України від 4 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Так, у постанові Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Згідно ст.253 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється строком в три роки (ст. 257 ЦК України), ст. 258 ЦКУ встановлює спеціальну позовну давність в один рік щодо вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню правове значення має не лише перевірка додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком, а й перевірка доводів боржника в повному обсязі та встановлення обставин, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 та Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18), 12.12.2018 у справі № 205/6301/16-ц (провадження 61-30321св18).
Згідно ч.6. ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.05.2016 «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права».
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду».
Окрім того, суд застосовує практику Великої палати Верховного суду висвітлену у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.
У зазначеній Постанові суд дійшов висновку, що в разі, якщо повернення кредиту передбачено частинами, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
Ані третьою особою ані відповідачем не надано до матеріалів справи доказів у підтвердження дати виникнення заборгованості та її розміру.
За таких обставин, враховуючи, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», так як на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріусом не перевірено відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 204, 626, 638, 1066, 1067 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд –

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.
Визнати виконавчий напис №16942 від 25.07.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 39678,00 гривень та 500,00 гривень за вчинення виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бердянського міськрайонного
суду Запорізької області С. М. Морока