Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 23 413,69 грн. щодо стягнення боргу на користь АТ “ОТП Банк” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 23 413,69 грн. щодо стягнення боргу на користь АТ “ОТП Банк” таким що не підлягає виконанню

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту

25 травня 2021 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Коваль О.А.
при секретарі Проневич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного Товариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє позовних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис від 28.12.2020 року № 42239 про стягнення з нього заборгованості на користь АТ «ОТП Банк» у розмірі 23 413 грн 69 коп., вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. 28.12.2020 р. було видано виконавчий напис про стягнення заборгованості в безспірному порядку за кредитним договором № 0001/980/019433557/1, укладеним 31.10.2018 р. між ОСОБА_1 та відповідачем АТ «ОТП Банк», у розмірі 23 413,69 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено незаконно, оскільки у нотаріуса були відсутні правові підстави для видачі виконавчого напису про стягнення грошових сум у безспірному порядку щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Зокрема, останній не був нотаріально посвідчений, а чинний на час вчинення нотаріальної дії Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік) не передбачав можливості видачі виконавчого напису лише на підставі кредитного договору (який не був нотаріально посвідчений), а також виписки з рахунку боржника з відміткою про непогашення заборгованості. Тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Судовий розгляд просив проводити без участі сторони позивача, підтримавши позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2021 року було відкрито провадження у справі, яке постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2021 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Представником відповідача на адресу суду подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 зазначивши, що виконавчий напис нотаріуса від 28.12.2020 р. відповідає вимогам законодавства. Зокрема, стягувачем у відповідності з п. 2 Переліку було надано нотаріусу оригінал кредитного договору, за яким боржником було допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. При цьому, позивачу рекомендованим листом було направлено письмову вимогу від 30.11.2020 р. про усунення порушень за кредитним договором № 0001/980/019433557/1 від 31.10.2018 р., у разі невиконання якої банк має право звернутися до
нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису про погашення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи просив проводити без участі представника відповідача, в задоволенні позову відмовити.
Третя особа приватний нотаріус КМНО Хара Н.С. в судове засідання також не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, у їх сукупності та співставленні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 31.10.2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви-анкети про надання банківських послуг був укладений кредитний договір № 0001/980/019433557/1 від 31.10.2018 р.
30.11.2020 р. позивачу направлено повідомлення про вчинення виконавчого напису, в якому АТ «ОТП Банк» повідомлено, що зобов`язання за вказаним договором не є виконаним на загальну суму 22 913,69 грн, і після спливу 30 календарних днів з дати його направлення буде вчинено виконавчий напис нотаріуса.
28.12.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис № 42239 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» коштів на суму 23 413,69 грн, а саме: боргу за кредитним договором № 0001/980/019433557/1 від 31.10.2018 р. за період з 02.11.2020 по 02.12.2020 року в розмірі 22 913,69 грн та коштів за вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 500 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. від 15.01.2021 р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 42239, виданого 28.12.2020 р. про стягнення заборгованості в сумі 23 413,69 грн.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.
Відповідно до п. 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Таким чином, суд звертає увагу, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.
Виходячи з наведеного вище, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи булла заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
В обґрунтування законності вчинення виконавчого напису нотаріуса, представник відповідача послався на те, що постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 р., якою затверджено Перелік, у пункті 2 передбачається можливість стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів. У цьому випадку нотаріусу подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом із тим не враховано, що 22.02.2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в наступній частині: «Пункт 2 Змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором» новим розділом
такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Кредитні договори, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості» .
Київський апеляційний адміністративний суд при розгляді вказаної справи дійшов висновку про необхідність визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 16.11.2014 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів; в частині, з моменту її прийняття.
Таким чином, постановою суду, яка набрала законної сили, було визнано незаконним та нечинним положення правової норми щодо можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, не посвідченому нотаріально.
Постановою Верховного Суду від 29.01.2019 № 910/13233/17 зазначається, що в зв`язку з визнанням судом нечинною постанови Кабінету міністрів України N 662 від 26.11.2014 року до спірних правовідносин підлягав застосуванню постанова Кабінету Міністрів України затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів; № 1172 в редакції від 29.11.2001.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 908 грн.
Керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 76-81, 263-265, 268 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни № 42239 від 28.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 23 413 грн. 69 коп. Стягнути з Акціонерного Товариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 грн. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Рішення суду на бирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя Коваль О.А.