Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 22 530,30 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Фінансова Компанія “Аланд” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 22 530,30 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Фінансова Компанія “Аланд” таким що не підлягає виконанню

Р І Ш Е Н Н Я
з а о ч н е
І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року м. Ніжин

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (далі – ТОВ «ФК «Аланд», товариство), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (далі – нотаріус), частный исполнитель виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович (далі – виконавець), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

установив:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 липня 2020 року приватним нотаріусом Харою Н. С. вчинено виконавчий напис № 25435 про стягнення з нього на користь відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 530,30 грн та 300 грн за вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис мотивовано тим, що позивач є боржником за кредитним договором від 13 лютого 2014 року № 2008068311, укладеним з Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі – ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Аланд». Зазначено, що боржник допустив прострочення сплати платежів і сума заборгованості за період з 24 березня по 25 травня 2020 року складає 22 530,30 грн, з яких: 11 721,71 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 1,49 грн – прострочена заборгованість за процентами, 10 807,10 грн – прострочена заборгованість за комісією.
21 серпня 2020 року виконавець виніс постанову про відкриття исполнительное производство № 62871962.
На думку позивача, оспорюваний виконавчий напис є протиправним, тобто таким, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскільки на той час у нього не існувало безспірної заборгованості перед ТОВ «ФК «Аланд». Позивач неодноразово звертався до відповідача з питань існуючої заборгованості, але необхідної інформації не отримав. Він фактично був позбавлений можливості отримувати повну і достовірну інформацію щодо реального стану заборгованості, а тому не визнає розмірів нарахованої заборгованості ТОВ «ФК «Аланд». Крім того, приватним нотаріусом не було перевірено дотримання строків позовної давності.
Посилаючись на вказане, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 21 липня 2020 року приватним нотаріусом Харою Н. С. та зареєстрований у реєстрі за № 25435, про стягнення з позивача на користь відповідача ТОВ «ФК «Аланд» 22 530,30 грн заборгованості та 300 грн за вчинення виконавчого напису.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 06 жовтня 2020 року позовну заяву та заяву про забезпечення позову залишено без руху.
Після усунення позивачем зазначених в ухвалі недоліків, 19 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 11-00 год. 09 листопада 2020 року. При цьому запропоновано нотаріусу надати суду належним чином завірені копії документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис від 21 липня 2020 року № 25435.
09 листопада 2020 року у зв`язку з неявкою відповідача та третіх осіб, судове засідання було відкладено на 12-00 год. 16 грудня 2020 року.
16 грудня 2020 року у судове засідання позивач не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача ТОВ «ФК «Аланд» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні рекомендовані поштові повідомлення з розписками про вручення адресатові; відзиву на позов не подавав, клопотань про відкладення та або розгляду справи за його відсутності до суду не надходило.
Треті особи у справі в судові засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать зворотні рекомендовані поштові повідомлення, які повернулися до суду з розписками про отримання поштової кореспонденції. Зокрема, третя особа – нотаріус Хара Н. С. подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та ухвалення рішення згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вказане суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення, про що постановив ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом установлено, що відповідно до виконавчого напису від 21 липня 2020 року № 25435 приватного нотаріуса Хари Н. С. запропоновано звернути стягнення з позивача як боржника за кредитним договором від 13 лютого 2014 року № 2008068311, укладеним з ПАТ «ОТП Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Аланд» на підставі договору відступлення прав вимоги від 14 травня 2020 року № 14/05/2020-ФА, на заборгованість за період з 24 березня 2020 року по 25 травня 2020 року в розмірі 22 530,30 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 11 721,71 грн, прострочена заборгованість за процентами – 1,49 грн, прострочена заборгованість за комісією – 10 807,10 грн (а. с. 12).
Звертаючись із заявою про вчинення виконавчого напису, представник ТОВ «ФК «Аланд» надав нотаріусу такі документи: оригінал кредитного договору; договори відступлення прав вимоги; засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про погашення заборгованості; документи стягувача (а. с. 72).
На а. с. 82 міститься письмова вимога (повідомлення) директора ТОВ «ФК «Аланд» на ім`я ОСОБА_1 про існування кредитної заборгованості та попередження про можливість примусового її стягнення. Проте докази про отримання ОСОБА_1 вказаної письмової вимоги ТОВ «ФК «Аланд» у справі відсутні.
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Так, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ч. 1 – 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частина 7 ст. 81 ЦКП України імперативно встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивач у позовній заяві зазначив, що жодних повідомлень від відповідача щодо наявності заборгованості за кредитним договором він не отримував, і це не спростовано відповідачем, а навпаки, підтверджується матеріалами справи. Підтвердження отримання вимоги ОСОБА_1 не були надані відповідачем і нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно поінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги банку.
Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення оспорюваного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
З огляду на вказане заборгованість позивача перед відповідачем не є безспірною, а отримавши документи від відповідача, нотаріус мав перевірити таку заборгованість на предмет безспірності та пересвідчитися, що боржник про неї поінформований.
При вирішенні спору, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15-ц, та постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Зокрема, за подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн (а. с. 29, 30); за подання заяви про забезпечення позову – 420,40 грн (а. с. 31), що підтверджується відповідними квитанціями, а всього – 1261,20 грн.
Керуючись ст. 2, 10, 49, 77 – 81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, – задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною 21 липня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 25435, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 530,30 грн та 300 грн за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 14, оф. 301; 42642578) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочное решение суда по кредиту може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення складене і підписане 21 грудня 2020 року.
Суддя І. М. Шевченко