Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 19 269,51 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Фінансова Компанія “Аланд” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 19 269,51 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Фінансова Компанія “Аланд” таким що не підлягає виконанню

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Харків

Категория: исполнительная надпись нотариуса по кредиту

Ленінський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді Гримайло А.М.,
за участю секретаря Самотой В.С.,
без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом представника позивача, адвоката по кредитам, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аланд», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1901 від 21.01.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» заборгованість за кредитним договором в розмірі 19269 грн. 51 коп. та 300,00 грн. за вчинення виконавчого напису.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає про порушення строків позовної давності та незгоду з розрахунком приватним нотаріусом простроченої заборгованості за процентами.
Позивач та його представник до суду не з`явилися, подали до суду заяву про проведення розгляду справи у їх відсутності.
Представник відповідача до суду не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причин неявки суду не повідомив.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. до суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надавши суду заяву про слухання справи без її участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд вважає, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, не подали відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що розгляд справи відбувся у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши обставини та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.09.2012 року позивачем було укладено Кредитний договір № 010/1120/82/0043410 з ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Аланд».
Так, 21.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис № 1901 про стягнення з ОСОБА_1 (колишнє прізвище ОСОБА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» заборгованість за кредитним договором № 010/1120/82/0043410 від 08.09.2012 року в розмірі 19269,51 грн. та 300,00 грн. за вчинення виконавчого напису.
Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 (колишнє прізвище ОСОБА_1 ) є боржником за Кредитним договором № 010/1120/82/0043410 від 08.09.2012 укладеним із ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД».
Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 22.09.2017 по 29.11.2019.
Сума заборгованості складає 19269,51 грн., в тому числі:
– прострочена заборгованість за сумою кредиту – 17139,52 грн.
– прострочена заборгованість за процентами – 2129,99 грн.
За вчинення виконавчого напису 300,00 грн.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року по справі № 137/1666/16-ц вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вирішуючи дану справу суд бере до уваги те, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. не врахувала та не перевірила факт безспірності заборгованості, чи входить в перелік безспірних заборгованостей заборгованість, відносно якої вчинявся виконавчий напис. По тексту зазначеного виконавчого напису не вказано жодного документа, що підтверджує суму безспірної заборгованості, документів, що підтверджують факт настання кінцевого терміну виконання зобов`язань чи факт прострочення зобов`язань, чи факт прострочення виконання зобов`язання.
З матеріалів, на підставі яких був виданий вказаний вище виконавчий напис нотаріуса, та з матеріалів, які додаються до вказаної вище позовної заяви, видно, що відсутні докази того, що Позивач отримувала від банку письмову вимогу (повідомлення) про погашення заборгованості за кредитним договором.
Аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу – до закінчення строку виконання останнього зобов`язання вправі був стягувати несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
В такому випадку, право вимоги буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року і є обов`язковою для застосування в силу ст. 360-7 ЦПК України.
На момент вчинення оспорюваного виконавчого напису (2019 рік) з моменту виникнення права вимоги банку (2012 рік) минуло більше трьох років, вчинення нотаріусом вказаного виконавчого напису здійснено всупереч вимогам статті 88 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.
Крім того, прошу суд при розгляді справи врахувати, що відповідно до Правової позиції ВСУ по справі за№ 6-887цс17 у Постанові від 05 червня 2017 року вказано, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Зважаючи на викладене, що на момент вчинення виконавчого напису № 1901 від 21.01.2020 року, боржник ОСОБА_1 не мала безспірну заборгованість перед стягувачем, суд визнає виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., таким, що не підлягає виконанню.
Застосовуючи норми ст.141 ЦПК України і беручи до уваги, що суд позовні вимоги задовольняє, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн. і за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн., а всього – 1261 грн.20 коп.
Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 80-84, 133, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача, кредитного адвоката, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аланд», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1901 від 21.01.2020, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Аланд» ЄДРПОУ 42642578, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн.20 коп.
Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано Відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде проголошено 08.02.2021.
Суддя А.М. Гримайло