Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 19 181,78 грн. щодо стягнення боргу на користь ПАТ “ПУМБ” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 19 181,78 грн. щодо стягнення боргу на користь ПАТ "ПУМБ"  таким що не підлягає виконанню

Справа № 615/973/19
Провадження № 2/615/25/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі :
головуючого судді – Токмакової А.П.,
секретаря судового засідання – Антоненко М.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

02.07.2019 року представник позивача – адвокат по кредитам Калінін С.К. звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №5045 від 06.06.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з позивача на користь відповідача суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 19181,78 грн. та за вчинення виконавчого напису 430 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що зазначена у виконавчому написі заборгованість на момент його вчинення була спірною, оскільки, починаючи з 2014 року позивач неодноразово зверталася до банку з питань існуючої заборгованості, але фактично була позбавлена можливості отримання достовірної та повної інформації щодо реального стану заборгованості.
Звернув увагу, що позивач не отримувала письмової вимоги від банку, тому не визнає розміру заборгованості, нарахованої ПАТ «ПУМБ», в тому числі відсотків та комісії, оскільки позбавлена будь-якої інформації зі сторони банку щодо кредитних зобов`язань.
Посилаючись на правовий висновок, викладений в постанові ВСУ від 04.03.2015 року у праві №6-27цс15, вважає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису повинно відбуватися за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердження безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі факт подання стігувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
На думку представника позивача, наданий нотаріусу розрахунок заборгованості за кредитним договором, підготовлений працівниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача та не може правовою підставою для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку. Сам розрахунок не містить необхідних даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту, відсотків, комісії, штрафних санкцій. До того ж, приватний нотаріус не є фахівцем у галузі економіки та фінансів, щоб бездоганно перевірити та визначити суми, які підлягають стягненню за кредитним договором. Вважає, що в даному випадку для визначення розміру заборгованості доцільним слід проводити бухгалтерсько-економічну експертизу.
Розрахунок заборгованості не є касовим документом або документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому на його підставі не можна довести виконання умов договору кредиту, оскільки єдиним доказом внесення готівкової валюти на рахунок банку є відповідна заява на переказ готівки (правова позиція ВСУ у справі №6-20цс12).
Вважає, що ПАТ «ПУМБ» не додав приватному нотаріусу належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку надав/перерахував згідно кредитного договору, а також не надано доказів на підтвердження правонаступництва, про що своєчасно та належним чином проінформовано позивача, що свідчить про відсутність вини останнього щодо встановлених приватним нотаріусом сум заборгованості.
Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали суду від 08.07.2019 року відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз`яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.
Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.
Копію позовної заяви та доданих до неї документів вручено відповідачам рекомендованим повідомленням відповідно 22.07.2019 року та 24.07.2019 року, але правом подання відзиву не скористалися.
Згідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За клопотанням представника позивача ухвалами суду від 27.09.2019 року в порядку забезпечення доказів у приватного нотаріуса витребувано копію матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення исполнительная надпись нотариуса по кредиту №5045 від 06.06.2018 року, в порядку забезпечення позову зупинено стягнення, яке здійснюється на підставі даного виконавчого напису. Крім того вирішено судовий розгляд проводити з повідомленням сторін, визнавши їх явку обов`язковою.
В судове засідання сторони жодного разу не з`явилися, представник позивача та приватний нотаріус надіслали про розгляд справи за їх відсутності, причина не явки представника ПАТ «ПУМБ» не відома. Не дивлячись на роз`яснення про можливість ознайомитися з витребуваними матеріалами нотаріальної справи позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими, не з`явилися.
З урахуванням положень ст.223 ЦПК України, враховуючи, що відповідачі, будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, відзив на позовну заяву не подали, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку, передбаченому ст.ст.279,280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.06.2018 року приватним нотаріусом Хара Н.С. Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №26259018555853 від 24.03.2014 року, укладеним нею із АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПАТ «ПУМБ», заборгованість за кредитним договором, строк платежу за яким настав. Боржником допущено прострочення платежів, стягнення заборгованості проводиться за період з 24.05.2017 року по 24.05.2018 року в сумі 19191,78 грн., яка складається із: 11000 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7957,56 грн. – прострочена заборгованість за процентами; 224,22 грн. – строкова заборгованість за процентами; 430 грн. – вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 5045.
Як вбачається із наданих до суду приватним нотаріусом документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, а саме витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПАТ «ПУМБ» станом на 06.06.2018 року дійсно є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», що підтверджується копією Статуту.
Крім документів, які підтверджують повноваження стягувача, його представником ОСОБА_2 , що діяв на підставі довіреності, до заяви за №183 від 24.05.2018 року на адресу приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису було додано оригінал кредитного договору, засвідчена виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, письмова вимога на адресу боржника за №797 від 13.04.2018 року, але даних про її вручення адресату матеріали справи не містять.
Постановою частный исполнитель виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. 15.04.2019 року відкрито виконавче провадження № 58903464 із примусового виконання виконавчого напису №5045 від 06.06.2018 року. Постановою приватного виконавця від 17.04.2019 року – звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 за вказаним виконавчим написом.
За змістом позовних вимог спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, оскільки боржник позбавлена будь-якої інформації зі сторони банку щодо кредитних зобов`язань, не отримувала письмової вимоги від банку, що на думку її представника надає підстави для не визнання розміру нарахованої заборгованості.
За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.
Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 цього закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5.
Учинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п.19 ст.34 закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 закону «Про нотаріат» та гл.16 розд. ІІ порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст.87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.
У ст.88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус учиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше ніж 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше ніж рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.
Порядок учинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд. ІІ порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд. ІІ порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 закону «Про нотаріат»).
За результатами аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №569/8884/17 дійшов таких висновків.
Учинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, арест счетов, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений у пп.2.3 п.2 гл.16 розд. ІІ порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.
З наданого до суду приватним нотаріусом пакету документів, які йому подав ПАТ «ПУМБ» для вчинення виконавчого напису, слідує, що стягувачем не надано всі необхідні документи, передбачені п.2 Переліку, зокрема, рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «ПУМБ» (протокол №68 від 14.03.2015 року) та рішення єдиного акціонера АТ «Банк Ренесанс Капітал» (рішення №2 від 14.03.2015 року) про реорганізацію останнього шляхом приєднання до Банку, належне повідомлення про дані обставини боржника, довідку про ненадходження платежів, виписку/особовий рахунок за період з 24.03.2014 року по 24.05.2018 року,
Надана приватному нотаріусу стягувачем виписка з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №26259018555853 уявляє собою друкований текст, викладений на аркуші паперу, підписаний представником ПАТ «ПУМБ», яка не відноситься до документів, що передбачені Переліком та не може бути засвідченою стягувачем випискою із рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про погашення заборгованості. Цей лист також не є документом бухгалтерського обліку, відсутні дані про наявність у особи, що підписала дану довідку, повноважень на видання документу, що стосується бухгалтерського обліку.
Крім того, у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість. І в виконавчому написі, і в поданих заявником нотаріусу документах відсутня така інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності. Саме по собі посилання заявника у його заяві нотаріусу на те, що заборгованість стягується за період з 24.05.2017 по 24.05.2018 року, не є документом, який доводить вказані обставини.
Таким чином, виконавчий напис вчинено за заявою особи, яка не подала необхідних документів і зокрема не подала документу, який би засвідчував право вимоги вказаної особи; даний виконавчий напис вчинено не на документі, який підтверджує безспірність даної заборгованості і відповідно дає підстави для безспірного її стягнення; і крім того у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість. І в виконавчому написі і в поданих заявником нотаріусу документах відсутня така інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності.
Таким чином, право позивача у даному випадку порушене і воно підлягає судовому захисту у спосіб, визначений позивачем, який відповідає Закону.
З огляду на викладене, сукупність встановлених судом порушень, які допущені при вчиненні виконавчого напису, свідчать про те, що він не підлягає виконанню, тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 06.06.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., зареєстрований в реєстрі за №5045, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (юридична адреса: 04070, вул. Андріївська, 4, м. Київ, ЄДРПОУ 14282829) заборгованості за кредитним договором №26259018555853 від 24.03.2014 року в розмірі 19181,78 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 430 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочное решение суда по кредиту може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.П. Токмакова