Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 16 072,42 грн. щодо стягнення боргу на користь ПАТ “ПУМБ” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Хари Наталії Станіславівни на суму 16 072,42 грн. щодо стягнення боргу на користь ПАТ “ПУМБ” таким що не підлягає виконанню

Категорія: виконавчий напис нотаріуса по кредиту

27 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
при секретарі Панасюри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат по кредитам звернувся від імені ОСОБА_1 до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В позові зазначив, що 17.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис № 9557 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі 16 072,42 грн.
Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором № 26259029135217 від 29.04.2015 укладеним із AT «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.10.2017 по 11.10.2018.
Сума заборгованості складає 16 072,42 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5 234,12 грн.; прострочена заборгованість за комісією – 0,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами – 7 947,78 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту – 2 599,16 грн.; строкова заборгованість за комісією – 0,00 грн.; строкова заборгованість за процентами – 291,36 грн.
За вчинення виконавчого напису 430,00 грн.
Загалом сума яка підлягає стягненню з позивача складає 16 502,42 грн.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис № 9557від 17.10.2018 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
На думку позивача, заборгованість зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною. Починаючи з 2015 року Позивач неодноразово звертався до Банку з питань існуючої заборгованості, але необхідної інформації, як і сприяння у вирішенні ситуації, не отримав. Суми, що підлягають стягненню, у тому числі відсотків та комісії є надмірно великими та необгрунтованими, при цьому Приватний нотаріус не є фахівцем у галузі економіки та фінансів щоб бездоганно перевірити та визначити суми які підлягають стягненню за кредитним договором. З метою повного, всебічного та об`єктивного визначення розміру заборгованості слід проводити бухгалтерсько-економічну експертизу.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений робітниками банку – є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Банку до мене. Сам розрахунок не містить необхідних даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту, відсотків, комісії, штрафних санкцій, оскільки єдиним доказом внесення готівкової валюти на рахунок банку є відповідна заява на переказ готівки (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-20цсІ2).
Також, представником ПАТ «ПУМБ» не доведено, що правонаступник AT «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» – ПАТ «ПУМБ» своєчасно та належним чином інформував позивачку про порядок погашення заборгованості за кредитним договором № 26259029135217 від 29.04.2015, тому вважає, що відсутня її вина щодо встановлених приватним нотаріусом сум заборгованості.
Крім того, на теперішній час в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває справа № 334/39/19 за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №26259029135217 від 29.04.2015 укладеним між позивачем та AT «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК». Вказана позовна заява ПАТ «ПУМБ» від 19.12.2018 № КНО- 44,2.5/337 так само як і виконавчий напис № 9557 від 17.10.2018 охоплює однаковий період, зокрема з 11.10.2017 по 11.10.2018, про те сума, що підлягає стягненню в позовній заяві на користь Банку, не відповідає сумі зазначеній у виконавчому написі, є більшою ніж вдвічі, тому позивач просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса №9557 від 12.12.2018р. таким, що не підлягає виконанню.
Позивачка та її представник, кредитний адвокат в судове засідання не з`явилися, надали суду письмову заву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник ПАТ «ПУМБ» у судове засідання не з`явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно, відзиву на позов не надав, із заявами про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з`явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності на розсуд суду.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 29.04.2015 року між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було укладено кредитний договір № 26259029135217, за яким вона отримала кредит у сумі 1605,99 грн.
19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було припинене шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», яке є його правонаступником та до нього перейшли всі права та обов`язки. В результаті чого заборгованість за кредитом між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» була передана на баланс ПАТ «ПУМБ».
17.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною було вчинено виконавчий напис № 9557 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі 16 072,42 грн., мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором № 26259029135217 від 29.04.2015 укладеним із AT «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК». Сума заборгованості утворилась за період з 11.10.2017 по 11.10.2018 складає 16 072,42 грн. та складається з: – простроченої заборгованості за сумою кредиту – 5 234,12 грн.; – простроченої заборгованості за комісією – 0,00 грн.; – простроченої заборгованості за процентами – 7 947,78 грн.; – строкової заборгованості за сумою кредиту – 2 599,16 грн.; – строкової заборгованості за комісією – 0,00 грн. та строкової заборгованості за процентами – 291,36 грн. За вчинення виконавчого напису 430,00 грн.
Крім того, в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа № 334/39/19 за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тим же самим кредитним договором №26259029135217 від 29.04.2015р., укладеним між нею та AT «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК». При цьому, позовні вимоги, викладені в даній позовній заяві ПАТ «ПУМБ» від 19.12.2018 за №КНО-44.2.5/337 так само охоплюють однаковий період, зокрема з 11.10.2017 по 11.10.2018, що і виконавчий напис № 9557 від 17.10.2018р., проте сума, заборгованості, яку банк просить стягнути на свою користь, не відповідає сумі зазначеній у виконавчому написі, зокрема становить 37690,04 грн. та є більшою майже вдвічі, оскільки значну частину цієї різниці становлять нараховані банком штрафні санкції в сумі 21044,30 грн.(без зазначення які саме).
Однак, згідно рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15- рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Оскільки відповідно до умов кредитного договору, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Згідно правового висновку ВСУ по справі № 6-80цс12 від 12.09.2012 відповідно до ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно до ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
У пунктах 3.1, 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Отже, згідно витребуваних ухвалою суду у нотаріуса матеріалів виконавчого напису, встановлено, що будь-яких доказів, а саме бухгалтерської документації на підтвердження руху коштів на рахунку боржника на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості, представником банку не надано, окрім Виписки з рахунку із зазначенням загальних сум заборгованості і строків її утворення, в загальній сумі 16072,42 грн., копії Пропозиції укласти договір карткового рахунку та договору страхування (оферти), підписаного сторонами та копії письмової вимоги (Повідомлення) про негайне погашення суми заборгованості 15781,60 грн., які жодним чином не підтверджують безспірність вказаної заборгованості.
Замість цього, в грудня 2018 році ПАТ «ПУМБ» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з цивільним позовом про стягнення заборгованості за тим самим кредитом та за той самий період часу, однак у значно більшому розмірі вже із застосуванням до ОСОБА_1 штрафних санкцій.
Крім того, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції – є правовою підставою для бухгалтерського обліку.
Із наданих документів вбачається, що нотаріусу був наданий лише Розрахунок заборгованості боржника за період з 11.10.2017 р. по 11.10.2018р. з урахуванням заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та не було надано первинні бухгалтерські документи. Отже, наявні у нотаріуса документи на час вчинення ним виконавчого напису не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором.
Відповідачем також не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вищенаведених положень законодавства, тому наявні правові підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 256-259, 261, 265 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9557 від 17.10.2018р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 16502,42 грн. (шістнадцять тисяч п`ятсот дві грн. 42 коп.) на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором №26259029135217 від 29.04.2015 року, укладеним між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.12.2020 року.
Суддя: Баруліна Т. Є.