Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Богомолова Дар’я Ігорівна на суму 55 844,,46 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Вердикт Капітал” таким що не підлягає виконанню

Рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса Богомолова Дар'я Ігорівна на суму 55 844,,46 грн. щодо стягнення боргу на користь ТОВ “Вердикт Капітал” таким що не підлягає виконанню

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Категорія: виконавчий напис нотаріуса по кредиту
29 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Архипові І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар`я Ігорівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар`я Ігорівна, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І., вчинений 05.03.2020 № 1044 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в розмірі 55 844,46 грн та 650,00 грн за вчинення виконавчого напису.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу БогомоловоюД.І., 05.03.2020 № 1044 виконавчий напис є протиправним та винесений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме:
-нотаріус вчинив виконавчий напис на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений;
-виконавчий напис нотаріуса вчинений щодо заборгованості яка не є безспірною, відсотки та комісії є надмірно великими та необґрунтованими;
-в матеріалах нотаріальної справи відсутній договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також належним чином завірена оформлена засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника;
-ТОВ «Вердикт Капітал» не надав нотаріусу належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджував би факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можливо було б встановити суму, яку надав згідно кредитного договору.
Разом з позовною заявою представником позивача, адвокат по кредитам, подано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовну заяву підтримав, просив її задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2020 року вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2020 за заявою позивача судом вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу БогомоловоїД.І., вчинений 05.03.2020 № 1044.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2020 відкрито провадження у цій справі та справа призначена до розгляду в поряду спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, позивачу відстрочено сплату судового збору за подання позову до суду, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу БогомоловоїД.І., належним чином завірені матеріали нотаріальної справи щодо вчинення оспорюваного виконавчого напису.
29.07.2020 до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва відприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. надійшли належним чином завірена копія виконавчого напису від 05.03.2020 № 1044 та копії документів, на підставі яких вчинений виконавчий напис.
04.08.2020 до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва надійшов відзив відповідач на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що відповідачем для вчинення нотаріального напису були надані документи, що підтверджують безспірність заборгованості, крім цього зазначену в виконавчому написі заборгованість можливо вважати безспірною, оскільки позивачем не надано на спростування цього жодного доказу.
Від третьої особи пояснення на позов не надійшли.
В судове засідання, учасники справи не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.02.2018 на підставі анкети-заявки позивача на надання споживчого кредиту, між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 94313685000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.
З наданих приватним нотаріусом копій документів та змісту виконавчого напису вбачається, що правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «УкрСиббанк» на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами 149 від 07.10.2019 є ТОВ «Фінансова компанія «ІнвестохіллсВеста», правонаступником усіх прав та обов`язків якого відповідно до договору факторингу № 08-10/19 від 08.10.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал», зокрема заборгованості за Кредитним договором № 94313685000 від 01.02.2018.
Проте в матеріалах нотаріальної справи міститься лише договір факторингу № 08-10/19 від 08.10.2019, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та відповідачем, з наданої копії договору не вбачається, що нотаріусу на момент вчинення виконавчого напису надано докази про те, що відбулось відступлення прав вимоги саме за Кредитним договором № 94313685000 від 01.02.2018, оскільки вказаний договір передбачає складання акта приймання-передачі реєстру боржників, який нотаріус разом із копіями документів, до суду не надав.
05.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І. вчинено виконавчий напис № 1044 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів у сумі 55844 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 46 копійок, в тому числі:
-простроченої заборгованості за сумою кредиту 26255 грн. 50 коп.,
-простроченої заборгованості за комісією 12457 грн. 70 коп.,
-простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 6373 грн. 20 коп.,
– строкової заборгованості за сумою кредиту 2509 грн. 04 коп.,
-строкової заборгованості за комісією 2640 грн. 00 коп.,
– строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 5609 грн. 02 коп., які є боргом за кредитним договором №94313685000 від 01.02.2018, укладеним із первісним кредитором -Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та грошових коштів сплачених ТОВ «Вердикт Капітал» за вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 650 грн 00 коп.
Постановою приватного виконавця Клименка Р.В. від 10.04.2020 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І., вчинений 05.03.2020 № 1044.
Постановою приватного виконавця Клименка Р. В. від 10.04.2020 накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках позивача.
Положеннями ст. 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначене главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (надалі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому ст. 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Так, підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач зазначає на те, що оспорюваний виконавчий напис вчинено без оригіналу кредитного договору, що передбачалось чинним на момент вивчення виконавчого напису законодавством.
Стосовно зазначеного посилання суд зазначає на таке.
Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 826/20084/14, взявши до уваги пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 “Про судове рішення в адміністративній справі”, дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, зокрема в частині пункту 2 змін, з моменту її прийняття.
З огляду на вказане до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” № 1172 в редакції від 29.11.2001 (далі – Перелік).
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Також,підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 “Вчинення виконавчих написів” розділу ІІ “Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій” Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2. пункту 5 глави 16 Порядку № 296/5 від 22.02.2012).
Таким чином, на дату вчинення виконавчого написунотаріуса № 1044 від 05.03.2020 чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалось.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що в заяві про вчинення виконавчого напису від 28.02.2020 № 14336011 відповідач просив вчинити виконавчий напис на кредитному договорі № 94313685000 від 01.02.2018.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Однак, надані приватним нотаріусом до матеріалів справи ксерокопії кредитного договору, які були йому надані відповідачем для вчинення спірного виконавчого напису, не містять відміток про те, що ці документи є дублікатами. Додані нотаріусом копії документів в тому числі й ксерокопія кредитного договору, містять відмітки “копія”.
Таким чином суд вважає встановленим, що відповідач на для вчинення виконавчого напису не надав нотаріусу саме оригінал кредитного договору.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Позивач в позовній заяві зазначає, що в порушення п.п. Б п.1 постанови КМ України № 1172 від 29.06.1999 відповідачем не було надано нотаріусу належним чином засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника.
Однак, як вбачається з наданих приватним нотаріусом копій документів, на підставі яких був чинений оспорюваний виконавчий напис, виписка з рахунку № 14336011 належним чином не засвідчена стягувачем.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачою, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.
Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
З поданих приватним нотаріусом копій документів на момент винесення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса був список згрупованих відправлень «24/02/2020» в якому зазначено на направлення листа позивачу. З вказаного списку не вбачається, що боржнику було направлено вимогу про сплату боргу.
Слід заначити, що в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості для підтвердження поданої виписки по рахунку позивача, що також ставить під сумнів можливість встановлення нотаріусом безспірності заборгованості.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.
Отже у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису вимоги відповідача до позивача не були безспірними, доказів про вчинення виконавчого напису на оригіналі договору до суду не надано, також в матеріалах справи відсутні докази дійного переходу прав вимоги за кредитним договором № 94313685000 до відповідача, тобто докази заборгованості перед стягувачем.
Оскільки ухвалою суду від 10.06.2020 позивачу судом відстрочено оплату судового збору за подання до суду позовної заяви до ухвалення рішення у справі, а позовні вимоги задоволені повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 840,80 грн підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар`я Ігорівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1044 від 05.03.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар`єю Ігорівною, про стягнення з ОСОБА_1 який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Вердикт Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи:36799749, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б) , грошових коштів у сумі 55844 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 46 копійок, в тому числі: простроченої заборгованості за сумою кредиту 26255 грн. 50 коп., простроченої заборгованості за комісією 12457 грн. 70 коп., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 6373 грн. 20 коп., строкової заборгованості за сумою кредиту 2509 грн. 04 коп., строкової заборгованості за комісією 2640 грн. 00 коп., строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 5609 грн. 02 коп., які є боргом за кредитним договором №94313685000 від 01.02.2018, укладеним із первісним кредитором -Акціонерним товариством «Укрсиббанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 9807750) та грошових коштів сплачених ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Вердикт Капітал» за вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 650 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи:36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст. ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: