Рішення про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

Рішення про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

Справа № 201/4120/18

Провадження № 2/201/1704/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 листопада 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк», третя особа -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 22 січня 2018 державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Гузєєвим В.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55524984, на підставі виконавчого напису №18132 виданого 01 листопада 2017 року, який був виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. яким пропонується стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 40490,81 грн за кредитним договором №SAMDN03000082411415 від 16 квітня 2013 року. Як вважає позивач, на підставі документів, наданих АТ КБ «Приватбанк» приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог АТ КБ «Приватбанк» до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону. У зв’язку з викладеним позивач вважає, що виконавчий напис вчинено із грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій.

Позивач надала до суду заяву, у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «КБ «Приватбанк» у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов’язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 01 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. був вчинений виконавчий напис та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 18132, за яким у безспірному порядку стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачені в строк відповідно до умов кредитного договору №SAMDN03000082411415 від 16 квітня 2013 року грошові кошти у сумі 40490,81 грн. з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26544,87 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 11541,62 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) – 500,00 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 1904,32 грн. Стягнення здійснено за період з 16 квітня 2013 року по 17 вересня 2017 року (а.с. 33).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Пунктом 3 пп. 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року (п.п. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

У відповідності до підп. 2.1. п. 2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

–        відомості  про  найменування і місце проживання  або місцезнаходження стягувача та боржника;

–        дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи;

–        номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

–        строк, за який має провадитися стягнення;

–        інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію необхідну для вчинення виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що при вчиненні напису нотаріус не отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі є безспірними. Розрахунок боргу виконаний працівниками банку щодо наявності грошового зобов’язання позивача за тілом кредиту, відсоткам, пені є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

Суд також відзначає, що виконавчий напис про стягнення заборгованості видано нотаріусом за зверненням відповідача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за строк, який складає більше 4 років, що також є порушенням указаних приписів законодавства і положень укладеного між сторонами договору.

Наведене свідчить про надання банком неповної інформації та документів приватному нотаріусу, що має наслідком порушення при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Глави 13 Порядку № 296/5, згідно з яким на нотаріуса покладається обов’язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Ураховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв’язку із задоволенням позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 130, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 18132, за яким у безспірному порядку стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачені в строк відповідно до умов кредитного договору № SAMDN03000082411415 від 16 квітня 2013 року грошові кошти у сумі 40490,81 грн. з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26544,87 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 11541,62 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) – 500,00 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 1904,32 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) витрати із сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                              Федоріщев С.С.