Рішення про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

Рішення про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року м. Полтава Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді –   Чеснокової А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк” про визнання протиправним та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7., у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження № 56878028 від 30 липня 2018 року про стягнення з позивача на користь ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк” заборгованості в розмірі 28507,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача, як суб’єкта незалежної професійної діяльності, діяльність якого поширюється на м. Київ, були відсутні правові підстави для прийняття до виконання виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з фізичної особи яка проживає у с. Рябківка Чутівського району Полтавської області. У зв’язку із зазначеними обставинами спірна постанова підлягає скасуванню.

28 серпня 2018 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у цій справі, та призначено її до розгляду із викликом сторін на 07 вересня 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк”.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився; надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, причин неявки суду не повідомили.

30 серпня 2018 року засобами електронного зв’язку судом отримано відзив відповідача, у якому останній заперечував проти позову, посилаючись на правомірність своїх дій щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження на його підставі, оскільки майно боржника (кошти) на картковому рахунку, відкритому в ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк” (м. Київ), знаходяться в м. Києві, а відтак порушення вимог статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” не мало місця у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною дев’ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд 07 вересня 2018 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 серпня 2018 року позивачем отримано постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7. про відкриття виконавчого провадження № 56878028 від 30 липня 2018 року.

Зі змісту вказаної постанови встановлено, що в провадженні відповідача перебуває виконавче провадження № 56878028 щодо примусового виконання виконавчого напису № 2554 від 10 листопада 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” заборгованості в розмірі 28507,42грн.

Позивач, не погодившись з постановою про відкриття провадження, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України “Про виконавче провадження”.

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Згідно частини першої статті 27 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України “Про виконавче провадження”.

За правилами частин першої та другої статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною першою статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач – ОСОБА_1 проживає у с. Рябківка Чутівського району Полтавської області.

З матеріалів виконавчого провадження /а.с. 46-68/ судом встановлено, що інформація про місце проживання боржника ОСОБА_1 була відома відповідачу – саме за місцем проживання позивача приватним виконавцем надсилалась спірна постанова про відкриття виконавчого провадження /а.с. 74/.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 10 серпня 2018 року № 133879621 підтверджено, що ОСОБА_1 не має майна на території м. Києва /а.с. 26-28/.

За викладених обставин, відповідачем під час прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження порушено правила територіальної діяльності.

Тому суд приходить до висновку, що відповідачем не додержано вимоги статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Такі дії приватного виконавця порушують права та обов’язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався тим, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк”, є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи (м. Київ), а тому відповідач вважає, що під час прийняття виконавчого документа щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів до виконання ним не було порушено вимог статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”.

Суд не визнає наведену вище позицію відповідача правомірною з огляду на таке.

Поняття “картковий рахунок” було передбачене постановою Національного Банку України № 137 від 19 жовтня 2005 року “Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням” (втратило чинність на підставі постанови НБУ № 223 від 30 квітня 2010 року), та означало поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками, а також інші операції, визначені цим Положенням.

Слід зауважити, що чинне законодавство не оперує поняттям “картковий рахунок”, а відтак не містить визначення місцезнаходження “карткового рахунку” за місцем знаходження фінансової установи (банку).

Крім того, гроші, розміщені на картковому рахунку, не є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що позивач у позовній заяві заперечує укладення з ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк” будь-яких договорів щодо відкриття та/або обслуговування карткових чи інших рахунків.

Надаючи оцінку зазначеним твердженням, суд зазначає про таке.

17 жовтня 2014 року між ПАТ “Банк Ренесанс Капітал” та ОСОБА_6 укладено кредитний договір /а.с. 50-54/. У зв’язку з допущенням позивачем прострочення сплати платежів за вказаним договором ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк”, діючи як правонаступник усіх прав та обов’язків ПАТ “Банк Ренесанс Капітал”, звернувся до приватного нотаріуса КМНО Хара Н.С. за вчиненням виконавчого напису.

За викладених обставин, твердження позивача про відсутність у нього рахунків у ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк” не відповідають фактичним обставинам.

Разом із тим, вищевикладений висновок суду не спростовує відсутності у відповідача доказів фізичного перебування майна позивача в м. Києві, в тому числі платіжних засобів у ПАТ “Перший Український Міжнародний Банк”.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього <Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 (АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк” (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 про відкриття виконавчого провадження ВП № 56878028 від 30 липня 2018 року.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_7 (АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду упродовж десяти днів з його проголошення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова