Рішення про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

Рішення про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року (об 11 год. 40 хв.)Справа № 280/4208/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 (даліПриватний виконавець ОСОБА_2, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №56168644 від 13.04.2018.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 24 ОСОБА_3 України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. На думку позивача, відповідачем порушено вимоги ОСОБА_3 України «Про виконавче провадження», оскільки позивач зареєстрований та проживає у м. Жашкові Запоріжжі, майна у м. Києві не має. Наголошує, що оскаржуване рішення про відкриття виконавчого провадження відповідач прийняв на підставі заяви ПАТ «Перший Український ОСОБА_4» (далі ПАТ «ПУМБ») про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) картковий рахунок, відкритий в ПАТ «ПУМБ», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4. Зауважує, що грошові кошти на картковому рахунку не є майном в розумінні ст. 190 Цивільного кодексу України, так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцезнаходженням будь-якого банку. Крім того, із посиланням на ч. 1 ст. 19 ОСОБА_3 України «Про виконавче провадження» зауважує, що відкриття виконавчого провадження у м. Києві значно ускладнює реалізацію передбачених цим ОСОБА_3 прав позивача, як боржника, оскільки унеможливлює реалізацію права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, можливості безпосередньої участі у вчиненні виконавчих дій та ускладнює процедуру подачі додаткових матеріалів, ускладнює можливість заявлення клопотання, заперечення проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та право користуватись іншими правами, а тому просить скасувати оскаржувані рішення.

Ухвалою судді від 05.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначених ст. 287 КАС України. Перше судове засідання призначене на 16 жовтня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 2-денний строк з дня вручення ухвали надати відзив на позовну заяву.

11.10.2018 відповідачем надано суду відзив на адміністративний позов (вх. №32321), у якому, зокрема, зазначає, що дії приватного виконавця були вчинені відповідно до вимог ОСОБА_3 України «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) – карткового рахунку №26255111304553, відкритого в ПАТ «ПУМБ», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, тобто позивач є власником карткового рахунку та наявних на ньому грошових коштів, а тому у даному випадку порушення ОСОБА_3 України «Про виконавче провадження» відсутнє. Вказує, що чинною редакцією цього ОСОБА_3 не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чти можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), при цьому, на думку відповідача, надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається, що підтверджує Листом-розясненням Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018. У зв’язку з тим, що у заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий у ПАТ «ПУМБ» з місцем реєстрації банку у місті Києві, а подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, вважає, що дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 13.04.2018 про відкриття виконавчого провадження №56168644 та подальші виконавчі дії не суперечать наведеним нормам законодавства. На підставі вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ухвали суду від 16.10.2018 відкладено судове засідання на 14 листопада 2018 року.

Крім того, 01.11.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №34972), у яких зазначає, що передавши гроші в банк у вкладника припиняється право власності на них, але одночасно на його заміну він набуває майнове право вимоги до банку в межах переданої грошової суми. Власник рахунку (кредитор), який має право вимоги до банку (боржника), де обліковані грошові кошти у безготівковій формі, під час розрахунку з контрагентом відступає своєї право вимоги до банку в межах суми платежу, таким чином, вважає грошові кошти, обіг яких здійснюється у безготівковій формі, є правом вимоги, що виникають в межах договірних правовідносин, а тому не є обєктами речових прав.

У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64, у звязку із чим розгляд справи призначений на 29 листопада 2018 року об 11 год. 30 хв.

Позивач у судове засідання не зявився, проте 01.11.2018 надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання також не зявився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: 63031, Запорізька область, Якимівський район, с. Переможне, вул. Садова, буд. 14, що підтверджується даними паспорту СМ738336 від 17.06.2005.

Відповідно до довідки №166-УП від 18.09.2018 позивач працює у ТОВ «Центуріон-Дітрібюшин» на посаді помічника оператора заправних станцій АЗС №07-17 «Мелітополь-2» за основним місцем роботи з 01 вересня 2018 року (наказ №5687-К від 30.08.2018) по даний час.

22.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 видано виконавчий напис за №815 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 21931,49 грн.

ПАТ «ПУМБ» 12.04.2018 подало відповідачу заяву про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника та у випадку встановлення доходу боржника звернути стягнення на нього.

13.04.2018 Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56168644 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 21931,49 грн., а 18.05.2018 у межах виконавчого провадження прийнята постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позивач стверджує, що постанову про відкриття виконавчого провадження отримав 15 вересня 2018 року, що підтверджується копією конверта та не спростоване відповідачем.

Вважаючи рішення відповідача про відкриття виконавчого провадження протиправним, позивач у межах строку, передбаченого ст.287 КАС України (25 вересня 2018 року, що підтверджується відбитком календарного штампу на описі вкладення до цінного листа) звернувся із даним позовом до суду про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення), в контексті статті 1 ОСОБА_3 України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №1404-VIII) розуміють сукупність дій визначених у цьому ОСОБА_3 органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим ОСОБА_3, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього ОСОБА_3, а також рішеннями, які відповідно до цього ОСОБА_3 підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 ОСОБА_3 № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього ОСОБА_3 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до статті 5 ОСОБА_3 № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим ОСОБА_3 випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ОСОБА_3 України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього ОСОБА_3, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим ОСОБА_3 безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим ОСОБА_3 та ОСОБА_3 України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Пункт 1 частини другої статті 18 ОСОБА_3 №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим ОСОБА_3.

Право вибору пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього ОСОБА_3 віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу (абзац другий частини першої статті 19 ОСОБА_3 № 1404-VIII).

Відповідно до частини другої статті 24 ОСОБА_3 № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (частина друга статті 24 ОСОБА_3 № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 27 ОСОБА_3 України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного ОСОБА_3 №1404-VIII.

Як слідує з матеріалів справи, що на підставі заяви ПАТ «ПУМБ» про примусове виконання рішення вих. № 58793 приватний виконавець округу міста Києва ОСОБА_2 винесла 13.04.2018 оскаружвану постанову про відкриття виконавчого провадження №56168644.

У зазначеній заяві ПАТ «ПУМБ» зазначило адресу боржника – 63031, Запорізька область, Якимівський район, с. Переможне, вул. Садова, буд. 14.

Водночас у зазначеній заяві ПАТ «ПУМБ» зазначило про місцезнаходження майна боржника (грошових коштів): картковий рахунок № 26255111304553, відкритого в ПАТ «ПУМБ», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Суд також зауважує, що за вказаною адресою знаходиться і стягувач у виконавчому провадженні ВП № 56168644.

Судом встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця ОСОБА_2 є м.Київ. Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відомостями паспорту, дані відомості були відомі відповідачу, що підтверджується наданими відповідачем копіями матеріалів виконавчого провадження. Доходи отримує за місцем роботи – у ТОВ «Центуріон-Дітрібюшин». Відомості про наявне у позивача майно у м. Києві в матеріалах справи відсутні. Наявність такого майна при відкритті виконавчого провадження приватним виконавцем не перевірялась, про що останнім зазначене у відзиві.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що місцем майна боржника є місцезнаходження банку, у якому у боржника відкритий рахунок (ПАТ «ПУМБ», який розташований за адресою м. Київ вул. Андріївська, буд.4) з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 ОСОБА_3 України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі – Закон № 2346-III) платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором

Пунктом 3.1 статті 3 ОСОБА_3 № 2346-III визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно зі статтею 7 ОСОБА_3 № 2346-III банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Таким чином, картковий рахунок – це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Грошові кошти на картковому рахунку не є майном в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження “карткового рахунку” за місцем знаходження будь-якого банку. Передавши гроші в банк у вкладника припиняється право власності на них, але одночасно – на його заміну – він набуває майнове право вимоги до банку в межах переданої грошової суми. Власник рахунку (кредитор), який має право вимоги до банку (боржника), де обліковані грошові кошти у безготівковій формі, під час розрахунку з контрагентом відступає своє право вимоги до банку в межах суми платежу.

Таким чином, грошові кошти, обіг яких здійснюється у безготівковій формі, є правам вимоги, що виникають в межах договірних правовідносин і не є майном в розумінні ОСОБА_3 №1404-VIII.

ОСОБА_3 №1404-VIII є спеціальними до даних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 10 ОСОБА_3 заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Відповідно до частини першої статті 48 ОСОБА_3 №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

ОСОБА_3 №1404-VIII вирізняє майно боржника на майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти не залежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника.

При цьому, якщо законодавець у ОСОБА_3 №1404-VIII вживає термін «майно», поширюючи його значення на «кошти», то термін «кошти» відображається в дужках чи пов’язується змістом у відповідному реченні. Натомість у частини другій статті 24 ОСОБА_3 №1404-VIII термін «майно» вжито без вказівки про кошти.

Отже, виконання рішення за місцезнаходженням майна в розумінні вимог частини другої статті 24 ОСОБА_3 №1404-VIII не передбачає можливості виконання рішення за місцезнаходженням коштів.

На переконання суду, положення частини другої статті 24 ОСОБА_3 №1404-VIII, що стосуються виконання рішення за місцезнаходженням майна, розроблені для найбільш швидкого та ефективного доступу державного виконавця до майна, з метою його опису та примусової реалізації, натомість арешт коштів на рахунках не вимагає особистої присутності державного виконавця та може бути здійснений навіть за умови значної віддаленості установи банку.

З огляду на зазначене, частина друга статті 24 ОСОБА_3 №1404-VIII не поширює свою дію на випадки стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках банківських установ.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняла до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в неї достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Отже суд вважає, що за вказаних обставин, відсутні законні підстави прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи заборгованості, місце проживання якої є с. Переможне Якимівського району Запорізької області.

Крім того, відповідно до довідки ПАТ «ПУМБ» у даному банку позивачем відкритий рахунок №26255111304553 у валюті гривня. Поряд з цим, відповідачем не надано доказів, які б свідчили що на момент відкриття виконавчого провадження, або в подальшому відповідачем було виявлено кошти та відповідно накладено арешт на кошти та інші цінності ОСОБА_1, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, в тому числі на картковому рахунку, відкритому в ПАТ «ПУМБ».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (63031, Запорізька область, Якимівський район, с. Переможне, вул. Садова, буд. 14, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 (02094, м.Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, офіс 15) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження №56168644 від 13.04.2018.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 сплачену за подання позовної заяви суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) на користь ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак