Рішення про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на суму 79 901,82 грн. на користь ТОВ “Вердикт Капітал”

Рішення про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на суму 79 901,82 грн. на користь ТОВ "Вердикт Капітал"

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

м. Вінниця

10 січня 2020 р.                                                                                 Справа № 120/3904/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 11.11.2019 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59813659 від 15.08.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Вердикт Капітал” заборгованості у розмірі 79901,82 грн.

Разом з тим, позивач зазначає, що згідно з приписами чинного законодавства приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно за місцем проживання (перебування) боржника-фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Водночас, позивач постійно проживає в м. Іллінці Вінницької області, а тому, у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття до виконання виконавчого документа та винесення оскаржуваного рішення.

Так, вважаючи постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження, яка винесена в рамках ВП №59813659, неправомірною та такою, що прийнята з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 26.12.2019 року о 12:00. Крім того, зазначеною ухвалою суду витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. належним чином засвідчену копію виконавчого провадження №59813659 з виконання виконавчого напису нотаріуса №1070 від 25.07.2019 року.

Представник позивача у судове засідання 26.12.2019 року не з`явився, оскільки разом із позовом подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання також не прибула, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, витребувані документи до суду не надала.

Ухвалою суду від 26.12.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю “Вердикт капітал”, повторно витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. належним чином засвідчену копію виконавчого провадження №59813659 з виконання виконавчого напису нотаріуса №1070 від 25.07.2019 року та відкладено судове засідання на 10.01.2020 року.

10.01.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого приватний виконавець заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою ТОВ “Вердикт Капітал”. Відтак, на думку відповідача, порушення положень Закону України “Про виконавче провадження” з боку останнього відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебувають у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходження боржника – юридичної особи або місцезнаходженням майна боржника.

До відзиву на позовну заяву, приватним виконавцем в якості додатків долучено ксерокопію заяви про примусове виконання рішення за підписом представника стягувача за довіреністю, ксерокопію листа від 29.07.2019 року за вих. №13903898 за підписом представника ТОВ “Вердикт Капітал” щодо підтвердження у клієнта ОСОБА_1 І. рахунку, виконавчий напис Газматової А.А., приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області №1070 від 25.07.2019 року, кредитний договір.

Разом із відзивом на адресу суду надійшли матеріали виконавчого провадження №29813659, витребовувані ухвалою суду.

Третя особа, будучи належним чином повідомлена, пояснень по суті позову не надала.

Учасники справи у судове засідання 10.01.2020 року не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином.

Статтею 268 КАС України, встановлено особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ. Так, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності – кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Відповідно частини 1 статті 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, враховуючи положення статті 268 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України. Дані обставини відповідачем не заперечуються.

25.07.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис № 1070 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Вердикт Капітал” заборгованості в розмірі 79901,82 грн.

В подальшому, на адресу приватного виконавця направлено заяву №13903898, без дати, про примусове виконання рішення, за підписом представника стягувача за довіреністю Байрамова А.Е., з проханням відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису. Згідно із додатками до заяви долучено платіжне доручення про сплату авансового внеску; оригінал виконавчого напису за №1070 від 25.07.2019 року, належним чином завірена копія довіреності представника стягувача.

Постановою від 15.08.2019 року за ВП №59843659 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

Позивач вважає дії відповідача та вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, а відтак за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року (далі – Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини склались з приводу виконання виконавчого напису нотаріуса, відтак при вирішенні спору слід виходити з положень Закону України “Про виконавче провадження”, згідно із статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону №1404-VIIІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02 червня 2016 року №1403-VII (далі – Закон № 1403-VII) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються, зокрема, виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону № 1403-VII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №59813659 від 15.08.2019 року, вказана постанова прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. Відтак, виконавчим округом приватного виконавця Юхименко О.Л. є місто Київ.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 1403-VII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 1403-VII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

В силу вимог ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України “Про виконавче провадження” визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії – без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закону № 1403-VII та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”).

Отже, як видно зі змісту наведеної вище частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIIІ, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: – АДРЕСА_2 .

Разом з тим, судом встановлено, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувалася тим, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в ТОВ “Вердикт Капітал”, є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи (м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б).

Слід зазначити, що за вищевказаною адресою знаходиться і стягувач у виконавчому провадженні ВП №59813659.

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно статті 3 наведеного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Картковий рахунок – це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень ст. 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 цього ж Кодексу).

Пунктами 3.1, 3.2 ст.3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.01.2001 року (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Поняття “картковий рахунок” було передбачено Постановою НБУ від 19.10.2005 року “Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням” №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ №223 від 30.04.2010 року.

При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що “картковий рахунок” є майном в розумінні статті 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження “карткового рахунку” за місцем знаходження будь-якого банку.

У матеріалах справи міститься лист ТОВ “Вердикт Капітал” від 29.07.2019 року №13903898, згідно якого позивач має картковий рахунок № НОМЕР_1 . При цьому, аналіз вказаного документу не містить посилань, що на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в ТОВ “Вердикт Капітал”, знаходяться грошові кошти, що давало би підстави вважати їх майном боржника, відповідно до положення статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”. Крім цього, інші матеріали справи також не містять таких доказів.

Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що у позивача є майно у вигляді грошових коштів, оскільки, відповідно до наданого листа №1393898 від 29.07.2019 року ТОВ “Вердикт Капітал” підтверджує, що у клієнта – ОСОБА_1 за РНОКПО – НОМЕР_3 є відкритий рахунок № НОМЕР_1 для обліку поточної заборгованості.

Разом з тим суд звертає увагу, що стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували, що боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на зазначеному вище рахунку, а відповідачем при прийнятті виконавчого документа до виконання це перевірено не було.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України, оскільки вказане роз`яснення не містить інформації щодо можливості прийняття виконавчих документів за місцезнаходженням лише карткових рахунків боржника (за умови відсутності на них грошових коштів належних боржнику).

Суд не бере до уваги доказ відповідача, лист Міністерства юстиції України за №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року, з огляду на те, що даним листом надавалась відповідь конкретній особі – приватному виконавцю Вольф Т.Л.

В силу ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а відтак, лист адресований іншій особі щодо запитуваної нею інформації, не може бути належним доказом у цій справі.

Крім того, лист Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 не має сили нормативного акту, отже, не може регулювати спірні правовідносини. В листі надано оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за умови знаходження грошових коштів на рахунках боржника, що також обумовлює наявність у приватного виконавця інформації про наявність таких коштів на рахунку на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, що в оскаржуваному випадку приватним виконавцем не було перевірено.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на Постанову Верховного Суду № 905/3542/15 від 10.09.2018 року, скільки вказана постанова прийнята щодо господарських правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.

За таких обставин, оскаржувана постанова про відкриття провадження прийнята відповідачем з порушенням приписів частини 2 статті 24 Закону України №1404, оскільки останнім виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи (позивача).

В силу вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження    від 25.07.2019 року №59813659.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 768,40 грн. за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва – Юхименко Ольги Леонідівни.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. ст. 255, 272 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден.код НОМЕР_3 ).

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Юхименко Ольга Леонідівна (вул. Ю.Поправки, 6, оф. 19, м. Київ, 02094).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” (вул. Кудрявський узвіз, 5Б, код ЄДРПОУ 36799749).

Повний текст рішення виготовлено 14.01.2020 року.

Суддя                                                                                           Бошкова Юлія Миколаївна