Рішення про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на суму 16 317,00 грн.

Рішення про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на суму 16 317,00 грн.

Справа № 560/2824/19

РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участі:секретаря судового засідання Василевської К.В.   розглянувши адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1      до  приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни      про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

 

 

Позивач звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 59392476 від 21.06.2019 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 20.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., вчинено виконавчий напис № 11083 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” заборгованості в розмірі 16 317 грн.

Публічне акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк” пред`явило виконавчий напис № 11083 до виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Юхименко Ользі Леонідівні.

21.06.2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 59392476, на підставі вищезазначеного виконавчого напису.

Позивач, отримавши постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження, вважає вказану постанову протиправною та просить її скасувати, оскільки виконавець не мала права відкривати дане провадження, в зв`язку з тим, що боржник не має відношення до виконавчого округу м. Києва, адже проживає та зареєстрована у м. Волочиськ Волочиського району Хмельницької області, нерухомості чи іншого майна в м. Києві позивач не має.

17.09.2019 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, та призначено її до розгляду із викликом осіб на 25.09.2019 року о 14:00 год.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча позивач була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, та разом з матеріалами позовної заяви представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, та відсутності позивача, в якій зазначив, що позивач позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибула, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, та подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 ЦКУ. Стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) – карткового рахунку № НОМЕР_1 в валюті гривні, відкритого в АТ “Перший Український Міжнародний Банк”, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Також відповідачем подано клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду, оскільки позивач пропустила десятиденний строк звернення до суду.

Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною постановою від 21.06.2019 року відкрито виконавче провадження № 59392476, з виконання виконавчого напису № 11083, виданого 20.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” заборгованості в розмірі 16 317 грн.

Вказану постанову позивач отримала 26.06.2019 року, і в межах десятиденного строку, визначеного статтею 287 КАС України звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд із позовом про її скасування.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року відкрито провадження у справі № 560/2151/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року, після відкриття провадження у справі № 560/2151/19, вирішено позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови, залишити без руху, оскільки позивачем не сплачено судовий збір за вимогу немайнового характеру, та надано строк на усунення недоліків протягом двох днів з дня отримання копії зазначеної ухвали, вказану ухвалу позивач отримала 25.07.2019 року (четвер).

Отже, перший день на усунення недоліків слід рахувати з 26.07.2019 року (п`ятниця). Другий – останній день строку виконання ухвали про залишення позову без руху припав на 27.07.2019 року (субота).

Згідно пункту 6 частини 1 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

В перший робочий день – понеділок 29.07.2019 року, позивач сплатила судовий збір в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією банківської установи, та направила зазначену квитанцію до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Тому суд вважає, що позивач в строк виконала ухвалу від 22.07.2019 року.

Квитанцію про сплату судового збору Хмельницький окружний адміністративний суд отримав 31.07.2019 року, що підтверджується витягом з сайту Укрпошти за номером рекомендованого листа № 3120000653221.

Згідно комп`ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду” 31.07.2019 року о 12:00 год., Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою вирішив адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови №59392476 від 21.06.2019 – залишити без розгляду, оскільки позивач станом на 31.07.2019 року не виконала вимоги ухвали суду від 22.07.2019 року.

Суд зазначає, що провідним спеціалістом відділу документального забезпечення Хмельницького окружного адміністративного суду складено довідку від 31.07.2019 року по справі № 560/2151/19, якою стверджено, що у зв`язку із надходженням пошти 31.07.2019 року о 16:35 год., заява на усунення недоліків позовної заяви від ОСОБА_1 , зареєстрована о 16:56 год., за вх. № 27289 від 31.07.2019 року.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі “Іліан проти Туреччини” слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що “у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення”.

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що “стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, оскільки застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відтак, на цей час судом встановлений факт звернення позивача до суду в межах десятиденного строку звернення, встановленого статтею 287 КАС України.

Суд зазначає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із даним позовом з поважних причин із не залежних від неї обставин, тому у задоволенні клопотання відповідача про залишення даного адміністративного позову без розгляду необхідно відмовити.

Щодо суті позовних вимог суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., вчинено виконавчий напис № 11083 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” боргу в сумі 16 317 грн.

Акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк” звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., із заявою про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., за № 11083 від 20.05.2019 року про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 16 317 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною постановою від 21.06.2019 року відкрито виконавче провадження № 59392476, з виконання виконавчого напису № 11083, виданого 20.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” заборгованості в розмірі 16 317 грн.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 48 Закону №1404-VIII, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Отже, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом №1404-VII випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Виконавчим округом відповідача є м. Київ. Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, в територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві, або ж майно боржника знаходиться в м. Києві.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додав довідку від 13.06.2019 року №1_01, в якій зазначив, що у позивача є рахунок № НОМЕР_1 від 20.03.2018 року в валюті гривня, відкритий в АТ “Перший Український Міжнародний Банк”.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого № 172654974 від 04.07.2019 року, у позивача відсутнє будь-яке майно, яке розташовано у м. Києві.

Копією паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 стверджено, що її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана адреса місця реєстрації боржника зазначена в заяві АТ “Перший Український міжнародний банк” про примусове виконання рішення.

Отже, при відкритті виконавчого провадження інформація про місце проживання була відома відповідачу.

Посилання відповідача на те, що стягувачем було зазначено місцезнаходження майна боржника (грошових коштів) – карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ “Перший Український Міжнародний Банк”, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно із статтею 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України №2346-III від 05.04.2001 року “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (далі – Закон №2346-III), платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону №2346-III визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно із пунктом 7.1 статті 7 Закону №2346-III, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки, оскільки рахунок це – засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.

Відтак, наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, на думку суду, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять доказів, що на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ “Перший Український Міжнародний Банк” знаходяться грошові кошти позивача, що б давало підстави вважати їх майном боржника. Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів наявності таких коштів на картковому рахунку на момент відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону №1404-VII, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Однак, відповідач всупереч вищезазначеній нормі при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі.

Лист-роз`яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року, на який також посилається відповідач, не спростовує вищевказаний висновок суду, що видно з його змісту.

Щодо посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.09.2018 року по справі № 905/3542/15, суд зазначає наступне.

В пункті 19 Постанови Верховного Суду № 905/3542/15 від 10.09.2018 зазначено, зокрема: ч. 3.1. ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України “Про виконавче провадження”, у якому йдеться про “кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках”.

Водночас, предметом розгляду у наведеній справі було, зокрема, визнання неправомірною постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника, а виконавче провадження відкрито з виконання ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, в якій був зазначений банківський рахунок. Також, у вказаній справі була надана оцінка правовідносинам щодо рахунків юридичної особи у банку, тоді як у цій адміністративній справі йде мова про рахунок фізичної особи за відсутності доказів, що на рахунку позивача № НОМЕР_1 обліковуються грошові кошти (будь-яка сума), належні боржникові – позивачу.

Крім того, суд звертає увагу, що у заяві про примусове виконання рішення акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк” вказало реквізити, на які слід перераховувати грошові суми, стягнуті з боржника, зазначивши розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , тобто, той же рахунок, що зазначений як картковий рахунок ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця – приватний виконавець.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2019 року ВП № 59392476, відповідає вимогам Закону №1404-VIII. Вказані обставини підтверджені доказами, які перевірено судом, тому позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 768,40 грн. судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 59392476 від 21.06.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 768,40 грн., (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складене 25 вересня 2019 року 15:00 год.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ) Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна (вул. Поправки Юрія, 6, офіс 19,Київ 94,02094 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_4 )

Головуючий суддя В.К. Блонський