Рішення про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на суму 35 561,15 грн.

Рішення про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на суму 35 561,15 грн.

                       СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 р.                                                                   Справа № 480/972/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Глазька С.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа – Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»  про визнання протиправною та скасування постанови,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 58502531 від 27.02.2019, відкритого на підставі виконавчого напису № 2593 від 31.01.2019 про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 35561,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у відповідача, як суб’єкта незалежної професійної діяльності, діяльність якого поширюється на м. Київ, були відсутні правові підстави для прийняття до виконання виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з фізичної особи, яка проживає у м. Конотопі, Сумської області. Зазначає, що майна, яке належить позивачу в місті Києві, у тому числі грошових та негрошових коштів на картковому рахунку АТ “Перший Український міжнародний банк” не було на момент відкриття виконавчого провадження та розгляду даної справи. У зв’язку із зазначеними обставинами спірна постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 05.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду на 15.04.2019.

15.04.2019 у зв’язку з необхідністю залучення третьої особи, а також витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 22.04.2019 та залучено Аціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не прибув, представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не прибули.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Частиною 9 цієї статті встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Таким чином, враховуючи наведені обставини, фіксування судового засідання по справі не здійснювалось, справа розглянута в письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрова за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 (зворотній бік а.с. 11).

Аціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк” звернулося із заявою вих. №88646 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) – карткового рахунку № НОМЕР_4 в валюті гривні, відкритого в АТ “Перший Український Міжнародний Банк” (а.с. 88).

Відповідно до змісту вказаної заяви, у відповідності до вимог ст.ст. 3, 4, 5, 19, 24, 28, п. 1 ч. 1 ст. 26, та ч. 2 ст. 68 Закону України “Про виконавче провадження”, третя особа просила відкрити за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. за №2593 від 31.01.2019 про стягнення з боржника – ОСОБА_1 коштів у розмірі 35561,15 грн.

У випадку встановлення доходу боржника, третя особа просила звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового стягнення щодо його майна та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л., постановою від 27.02.2018 відкрито виконавче провадження ВП №58502531 про примусове виконання виконавчого напису №2593 від 31.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з боржника, яким є – ОСОБА_1 на користь АТ “Перший Український Міжнародний Банк” заборгованості у розмірі 35561,15 грн. (а.с. 13).

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі – рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Згідно частини першої статті 27 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України “Про виконавче провадження”.

За правилами частин першої та другої статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України.

Частиною першою статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, серед іншого, право вибору пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (ч. 2 ст. 24 Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач – ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 (зворотній бік а.с. 11).

З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що місце проживання  боржника ОСОБА_1: АДРЕСА_1, тобто вказана інформація про місце проживання  була відома відповідачу (а.с. 87-105).

Отже, відповідачем не дотримано вимоги ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Суд доходить до висновку, що відповідач протиправно та всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців  за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався тим, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в АТ “Перший Український Міжнародний Банк”, є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи (м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.), а тому відповідач вважає, що під час прийняття виконавчого документа до виконання про стягнення з ОСОБА_1 коштів, ним не було порушено вимог статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”.

Суд зазначає, що за вищевказаною адресою знаходиться і стягувач у виконавчому провадженні ВП № 58502531.

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно ст. 3 наведеного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Картковий рахунок – це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Суд зазначає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень ст. 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (ст. 179 цього ж Кодексу).

Пунктами 3.1, 3.2 ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Поняття «картковий рахунок» було передбачено Постановою НБУ від 19.10.2005 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» №137, яке втратило чинність на підставі Постанов НБУ №223 від 30.04.2010.

При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні ст.190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що на картковому рахунку НОМЕР_4 відкритому в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», знаходяться грошові кошти, що давало би підстави вважати їх майном боржника, відповідно, місцезнаходженням майна боржника. Таким чином, суд зазначає, що відповідач не довів, що позивач має власні кошти на карткових рахунках у АТ «Перший Український Міжнародний банк».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У спірних відносинах відповідач в силу вимог Законів №1404-VІІІ і №1403-VІІ у відношенні до позивача здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі закону, а відтак в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна є суб’єктом владних повноважень.

З урахуванням вказаного, підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 243-246, 255, 287, 293, 295 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа – Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 58502531 від 27.02.2019, відкритого на підставі виконавчого напису № 2593 від 31.01.2019 про стягнення з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 35561,15 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 41601, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року.

Суддя                                                                   С.М. Глазько