Рішення про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на суму 21 877,81 грн.

Рішення про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на суму 21 877,81 грн.

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3404/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, –

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2019 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №59838581 від 19.08.2019, відкритого на підставі виконавчого напису №1242 від 17.07.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Банк Форвард” заборгованості в розмірі 21877,81 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує протиправністю постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2019 №59838581, оскільки останній не мав жодних правових підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження №59838581 у виконавчому окрузі м. Києва. ОСОБА_1 зазначає, що зареєстрована та проживає в м. Полтава, про що свідчать дані її паспорту. Позивач з 28.02.2019 по теперішній час працює на посаді логіста в ТОВ “ГПЛ”, що підтверджується довідкою роботодавця від 26.08.2019 №1150. Будь якого майна на території м. Києва ОСОБА_1 не має. Зауважує, що звертаючись до приватного виконавця АТ “Банк Форвард” не було надано доказів того, що ОСОБА_1 була клієнтом банку, мала картковий рахунок у вказаному банку. Відтак, відкриття провадження приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. суперечить приписам частини 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”.

Ухвалою суду від 16.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3404/19, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16:00 год 25.09.2019.

23.09.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому остання просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Зазначає, що при відкритті виконавчого провадження №59838581 приватним виконавцем не було порушено приписів статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки до виконавця стягувачем подано заяву про примусове виконання виконавчого документу із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) у межах виконавчого округу м. Києва, а саме, карткового рахунку № НОМЕР_1 в валюті гривні, відкритого боржником в АТ “Банк Форвард”, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105. Приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах та у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України є майном. Відтак, у спірному випадку у виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з пред`явленням не за місцем виконання.

Представником позивача в якості додатку до позову подано до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 20).

Відповідач в судове засідання 25.09.2019 не з`явилась, будучи належно повідомленою про дату, час і місце проведення судового засідання, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до приписів частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи положення частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на адресу приватного виконавця надійшла заява АТ “Банк Форвард” про примусове виконання рішення (а.с. 38-39), у якій останній просить виконавця:

– відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. за №1242 від 17.07.2019 про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 21877,81 грн;

– накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно (грошові кошти) боржника;

– провести перевірку майнового стану боржника;

– у випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_2 , звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

В якості додатків до вказаної заяви стягувач зазначив квитанцію про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису №1242 від 17.07.2019, належним чином завірену копію довіреності представника стягувача №07-131-19 від 23.07.2019 (а.с. 40, 42-43, 47-48).

На підставі поданої заяви АТ “Банк Форвард” приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2019 ВП №59838581 (а.с. 50-51).

Листом від 19.08.2019 приватний виконавець направив вказану постанову на адресу боржника (а.с. 49).

Вказаний лист позивач отримала 29.08.2019 (а.с. 16-17).

Не погодившись з постановою від 19.08.2019, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції чинній на момент прийняття виконавцем спірної постанови, далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів – виконавчих написів нотаріусів.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону.

При цьому, відповідно до пункту 10 частини 4 вказаної статті виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 статті 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 від 11.04.2018, остання проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Разом з тим, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2019 ВП №59838581 прийнята приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л.

У відзиві на позовну заяву в підтвердження правомірності прийняття вказаної постанови приватний виконавець наполягає на встановленні законодавством права виконавця відкривати виконавче провадження не лише за місцем проживання, перебування, роботи боржника, а й за місцезнаходженням майна такого боржника.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За приписами пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Пунктами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

На період підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні банки мають право до 30 листопада 2012 року відкривати поточні рахунки УЄФА.

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Згідно з пунктами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.

Зі змісту заяви АТ “Банк Форвард” про примусове виконання рішення, направленої приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л., слідує, що стягувач просив приватного виконавця відкрити виконавче провадження саме за місцем знаходження майна боржника – грошових коштів на рахунку боржника № НОМЕР_1 .

За змістом листа АТ “Банк Форвард” у клієнта, яким є ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 , виданий Решетилівським РВ УМВС України в Полтавській області 11.06.2004, рнокпп НОМЕР_2 , є рахунок 26254003076113 UAN від 22.05.2013 у валюті гривня, відкритий в АТ “Банк Форвард”, який розташований: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, індекс 01032 (а.с. 41).

Слід зазначити, що ні заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, ні вказаний лист АТ “Банк Форвард” жодним чином не підтверджують фізичну наявність грошових коштів боржника на рахунку НОМЕР_1 UAN від 22.05.2013 в валюті гривня, відкритому в АТ “Банк Форвард”.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що наявність рахунку в фінансовій установі, місцезнаходження якої зареєстровано у м. Києві, не ж тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки матеріалами виконавчого провадження не підтверджується наявність на вказаному картковому рахунку грошових коштів, належних ОСОБА_1 .

Таким чином, за відсутності документальних доказів наявності на рахунку № НОМЕР_1 від 22.05.2013 в валюті гривня, відкритому в АТ “Банк Форвард”, грошових коштів, належних ОСОБА_1 , суд вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2019 ВП №59838581.

За викладених обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №59838581 від 19.08.2019, відкритого на підставі виконавчого напису №1242 від 17.07.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “Банк Форвард” заборгованості в розмірі 21877,81 грн.

Отже, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок приватного виконавця складає 768,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни ( АДРЕСА_3 Юрія АДРЕСА_4 , буд АДРЕСА_5 м АДРЕСА_6 Київ, 02094, рнокпп НОМЕР_4 ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 19 серпня 2019 року ВП№59838581.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни ( АДРЕСА_3 Юрія АДРЕСА_5 , 02094, рнокпп НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава