Рішення про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на суму 20 511,36 грн.

Рішення про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження на суму 20 511,36 грн.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м  У к р а ї н и

31 травня 2019 року м. Ужгород№ 260/467/19 Закарпатський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Калініна Сергія Костянтиновича – звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною і скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №58633423 від 15.03.2019 року, відкритого на підставі виконавчого напису №3634 від 15.03.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі 20511,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона зареєстрована та проживає в смт. Солотвино , Тячівського району, Закарпатської області, а відповідач діє лише в межах виконавчого округу міста Києва. Отже, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач перевищила свої повноваження, оскільки має право приймати до виконання виконавчі документи лише за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи в межах територіального округу, яким згідно з статтею 24 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є територія міста Києва. Тому, відкривши провадження щодо особи, яка проживає за межами виконавчого округу міста Києва, відповідач вчинила протиправно, вийшла за межі наданих повноважень і з цих підстав винесена постанова підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнала, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що стягувачем було подано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) – карткового рахунку № НОМЕР_1 , відритого в акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адрескою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4. Згідно з приписами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Тому у даному випадку виконавчий документ було прийнято до виконання та відкрито виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника – коштів на рахунку боржника в банку у м. Києві.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11.05.2019 року.

Ухвалою суду від 11.05.2019 року було витребувано від відповідача належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №58633423. Розгляд справи було відкладено на 21 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 21 травня 2019 року було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк». Розгляд справи було відкладено на 31 травня 2019 року.

В судове засідання сторони не з`явились.

В матеріалах справи міститься заява від представника позивача про розгляд справи без участі позивача та її представника (а.с.46).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, однак належним чином повідомлялась про дату, час та місце проведення такого.

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи (відомостями про направлення на електронну адресу третьої особи ухвали про залучення третьої особи та позовної заяви з додатками на електронну адресу info@fuib.com) в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення – учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси – шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.

Згідно вимог ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 – 277, 280 – 283, 285 – 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності – кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 124, 194, 205 та 268 КАС України, суд вважає, що неприбуття сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Тячівським РВ УМВС України в Закарпатській області 21 липня 1997 року (а.с.11-13).

На підставі заяви про примусове виконання рішення відповідачем 15.03.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №58633423 щодо примусового виконання виконавчого напису №3634, виданого 11.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» коштів в розмірі 20511,36 грн. (а.с.60-61).

Згідно з довідкою № 1_01 від 06.03.2019 року, наданою АТ «Перший Український Міжнародний Банк», за позивачем обліковуються рахунок: – НОМЕР_1.UАН від 03.02.2015 року у валюті гривня (а.с.58).

27 березня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. у виконавчому провадженні ВП №58633423 при примусовому виконанні виконавчого напису №3634, виданого 11.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.67-68).

Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП №58633423 з підстав її протиправності, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі Закон, №1404-VІІІ) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені ст. 24 Закону.

Згідно ч. 2 цієї статті приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною першою статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

У відповідності до ч. 2 ст. 48 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

В пункті 19 Постанови Верховного Суду № 905/3542/15 від 10.09.2018 року зазначено: ч. 3.1. ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», у якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».

Системний аналіз норм свідчить, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчим округом відповідача є м. Київ. Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, в територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться в м. Києві.

У заяві на примусове виконання рішення стягувач зазначив, що у позивача є картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

У матеріалах справи міститься довідка вказаного банку, згідно якої також підтверджується, що позивач має вказаний картковий рахунок №НОМЕР_1.UAH від 03.02.2015 року в валюті гривня. Але аналіз вказаного документу доводить, що він містить відомості лише про наявність карткового рахунку у позивача та не містить відомостей про наявність на цьому картковому рахунку грошових безготівкових коштів.

Суд зазначає, що відповідач, у першу чергу, не звернула стягнення на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 .UAH від 03.02.2015 року в валюті гривня, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», а звернула стягнення саме на доходи позивача, про що свідчить постанова відповідача про звернення стягнення на доходи від 27.03.2019 року.

Аналіз наведеного доводить, що на вказаному картковому рахунку відсутні грошові безготівкові кошти, на які могло би бути звернено стягнення.

Як вже зазначалось, до матеріалів справи позивачем наданий Інформаційний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого №161541005 від 29.03.2019 року, згідно якого у позивача відсутнє будь-яке майно, яке розташовано у м. Києві (а.с.19).

За таких обставин, суд зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови у позивача було відсутнє будь-яке майно, у тому числі, грошові кошти, які б знаходились в межах виконавчого округу відповідача.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 11.06.2018 року, оскільки даний лист містить роз`яснення про те, що приватний виконавець дійсно може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням саме грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Тобто, вказане роз`яснення не містить інформації щодо можливості прийняття виконавчих документів за місцезнаходженням лише карткових рахунків боржника.

Також, щодо посилання відповідача на лист-роз`яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року, суд зазначає, станом на момент розгляду даної адміністративної справи на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України вказаний відповідачем лист відсутній. Таким чином, в суду відсутня можливість ознайомлення зі змістом зазначеного листа Міністерства юстиції Україна, який має виключно рекомендаційний характер для застосування в роботі, зокрема, приватними виконавцями та не є джерелом права.

Перевіривши та оцінивши у сукупності всі докази, суд дійшов висновку про те, що приватний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, діяв не на підставі, не у межах, що визначені Конституцією та Законами України.

Наведені відповідачем обгрунтування щодо процедури та порядку відкриття, ведення, закриття рахунків та їх обслуговування не спростовують обгрунтування позивача та викладені висновки суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що приватним виконавцем порушені вимоги ч. 2 ст. 24 Закону № 1404, оскільки підстави для відкриття виконавчого провадження щодо стягнення коштів з позивача у м. Києві – відсутні.

Беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами у справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані сторонами, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу міста Києва – Вольф Тетяни Леонідівни № 58633423 від 15.03.2019 року.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва – Вольф Тетяни Леонідівни ( вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 15, м. Київ , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Я.М. Калинич